Про свої квіти 34-річна Інна Сергієнко із села Мутин може розповідати годинами. Сенполій, а це наукова назва фіалок, у неї так багато, що чоловік звів для них на подвір’ї спеціальний будиночок.
“Я пропрацювала в дитячому садку помічницею вихователя майже одинадцять років. Любила роботу, діток, проте заробітна плата була просто смішна, та й ніякого кар’єрного зростання не мала, — розповідає Інна Сергієнко. — Десь вісім років тому завідувачка садочка подарувала мені на день народження фіалку. Таку гарну, що очей не відведеш. Згодом ще одна знайома спрезентувала листочки фіалки. Спробувала їх вкорінити, і все вдалось з першого разу. Невдовзі ці квіти заполонили усі підвіконня мого будинку. Деякі виставила на продаж у соцмережі. І це був невеликий бонус до зарплати. Щось із квітів купувала на ринку, дещо замовляла, їздила на столичні виставки. А три роки тому звільнилася з садочка й цілковито присвятила себе вирощуванню квітів. І зовсім про це не шкодую”.
Нині у колекції Інни Сергієнко — понад 1000 сортів фіалок. Палітра їх вражає — червоні, фіолетові, із зеленими квітами, темно-бордовими, білосніжними...
“Є навіть двоколірні, триколірні фіалки, зі штрихами, крапками, — додає. — Займаюсь селекцією цих квітів і мрію, щоб українські фіалки знали в усьому світі. Наприклад, багатьом квітникаркам відомий мій сорт Лісова пісня, вона з фіолетовими квітами, які по краях мають зелене забарвлення. Ще одна моя гордість — сорт Тумани Сумщини, там біла напівмахрова квітка із темно-синьою серединкою”.
За словами співрозмовниці, вирощувати сенполії кожному під силу, але слід дотримувати певних правил.
“Фіалки не переносять прямих сонячних променів, відразу обгорають квіти, листя. Водночас люблять гарне освітлення, — зазначає пані Інна. — Варто обирати для них маленькі горщики, адже у великих рослини нарощуватимуть коріння, листя, але цвіту буде мало. Щодо грунтів, то вирощую фіалки у верховому торфі, який купую в магазинах. Змішую його з агроперлітом, який зберігає вологу і поліпшує “вентиляцію” кореневої зони рослин. Поливання у мене гнотове (вода з ємності подається до коренів за допомогою гнота, завдяки чому рослина може самостійно регулювати споживання вологи. — Авт.). Це дуже зручно та економить час. Добрива для фіалок (азот, калій та фосфор) додаю у воду. У всі пори року в кімнатах з квітами підтримую однакову температуру — плюс 15 — 25 градусів”.
Якось пані Інна запалилася мрією побудувати для фіалок окремий будиночок. Розповіла про це чоловікові Олександру, і він її підтримав. Спільними зусиллями спорудили для квітучих “вихованців” компактну двоповерхову оселю з цегли. “Коли мій будиночок “зацвітає”, це така краса, що словами годі передати, — зауважує квітникарка. — На Сумщині нині важка ситуація, майже цілодобово тривають повітряні тривоги. Тому робота біля фіалок відвертає від поганих думок, переживань. Квіти — мої найкращі антидепресанти”.
