Після 24 лютого в Україні чи не в кожному місті щодня лунає повітряна тривога. А як наші предки сповіщали про небезпеку, коли не було сучасних технологій?
— Дмитро Яворницький в “Історії запорізьких козаків” докладно описує влаштування сторожової служби на кордоні з Диким Полем (так називались чорноморські степи у XVI — XVII століттях. — Авт.), звідки зазвичай на Україну сунули ворожі орди, — розповідає історик Іван Сварник. — Козаки обов’язково влаштовували так звані пікети, або сторожові пости, обладнані вежами. На них був спостерігач, якого час до часу змінювали. Таким чином стежили за наближенням ворожих військ. У разі появи орди вартовий підпалював просмолений хмиз, від якого здіймався стовп диму і, відповідно, цей сигнал передавали від одного поста до іншого, сигналізуючи про пересування ворожих військ. Середня швидкість кінноти сягала, орієнтовно, 20 км на годину. А оскільки вежі стояли за декілька кілометрів одна від одної, швидкість сповіщення значно переважала швидкість пересування ворожих військ. Відповідно, козаки могли своєчасно підготуватися до нападу.
— Як ще сповіщали про небезпеку в давнину?
— Традиційний метод — церковний дзвін. Спільнота знала, що є декілька видів сигналів: один сповіщав, що починається служба Божа, інший — насувається небезпека. Доволі часто йшлося про пожежі.
До речі, у “Хроніках міста Львова” подано цікавий факт: на тутешній ратуші постійно чергував вартовий. Під час пожежі він вивішував прапор, що вказував, з якого напрямку наближається вогонь.
— А коли почали користуватися сповіщенням, подібним до сучасного звуку сирени?
— У 20 — 30-х роках XX століття. Під час Першої світової війни авіація ще не була сильно розвинена. Літаки використовували радше для розвідки й бомбових ударів по військових об’єктах. Та згодом повітряні армії зросли в рази. Аби захистити своє населення, Німеччина, СРСР та інші країни розробили рупорну систему сповіщення про небезпеку з неба. Тоді ж масово почали з’являтися бомбосховища для цивільних громадян.
До речі, декілька сирен, виготовлених у 30 — 40-х роках ХХ століття, досі працюють на території України.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з Джамалою
