Такий хор діє у Тернополі. Сьогодні в ньому близько 20 учасників віком від 16 до 77 років. Більшість із них ніколи не займалася музикою і навіть не говорила українською.
“Байрактар” створили учасники розмовного клубу “Слово”. “Тут викладачі-волонтери навчають української мови людей, які евакуювалися у Тернопіль з Маріуполя, Нікополя, Харкова, Києва, Сум, Рубіжного, Скадовська, Покровська, Запоріжжя та багатьох інших міст, — каже організаторка клубу філологиня Зоряна Гуцул. — Дехто з них уже повернувся додому, але ми не припиняємо спілкування й дуже тішимося з того, що наші “учні” далі розмовляють українською”.
Заняття у “Слові” відбуваються двічі на тиждень. Крім того що вивчають українську мову, учасники зустрічаються з відомими людьми, відвідують культурні заходи, мандрують визначними місцями Тернопільщини, організовують мистецькі забави.
“Доброю традицією після кожного заняття стало спільне чаювання, де ми обговорюємо злободенні теми, слухаємо українські пісні, співаємо в караоке, — розповідає пані Зоряна. — Перші пісні, які вивчили, — “Ой у лузі червона калина” та “Україна — це ми”. Згодом організували музичний перформенс до Дня вишиванки. Наші талановиті учні продемонстрували свої акторські здібності та набуті знання з історії української вишивки. Саме після цього вдалого виступу з’явилася ідея організувати хор. Допомогли нам викладачі музичної школи №1 імені В. Барвінського”.
Сьогодні в репертуарі колективу — сім патріотичних пісень. Під час виступів хористи збирають кошти на підтримку наших військових: уже мають 51 тисячу гривень.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як країни одна за одною обмежують росіян в отриманні віз
