Львів’янка Ольга Стадник стала займатися бігом сім років тому — відколи вийшла на пенсію. Рідні спершу дивувались такій затії жінки — мовляв, на пенсії треба пильнувати город та онуків. Та вона від бігу не відмовилась. І ось нині в скарбничці атлетки — чемпіонство на різних дистанціях. А нещодавно у Вінниці на 48-годинному забігу пані Ольга здолала 236 кілометрів і стала першою на чемпіонаті України!
— Цьогоріч я пробігла ще не на максимум (мій рекорд — 261 кілометр), бо була дуже велика спека — 36 градусів, нам організатори навіть давали лід — прикладати до шиї та голови, аби трохи охолодитись, — каже Ольга Стадник. — Дистанція — це коло завдовжки 1353 метри. Що більше кіл здолаєш за дві доби — то кращий результат. На другий день змагань я спершу вирішила не бігти, бо боялась отримати сонячний удар. Вагалась 10 годин, але потім вирішила продовжити забіг — і вийшла на перше місце!
— Яким є ваш типовий ранок?
— Я стовідсотковий жайворонок, тож прокидаюсь о 5-й ранку. П’ю каву і маю легкий перекус: найчастіше — чорний хліб з маслом та медом. О 7-й ранку йду бігати. Зазвичай долаю 10 — 15 кілометрів у будні, в суботу — 20 — 30. У неділю в мене вихідний від пробіжок — даю тілу відпочити. І, до речі, в цей день йду в сауну — дуже люблю такий релакс!
— Розкажіть більше про свої пробіжки — яких правил дотримуєтесь під час тренувань?
— Я ніколи не біжу з надривом. Зазвичай бігаю на низькому пульсі — зі 110 — 120 ударами за хвилину. Кілометр на тренуваннях долаю приблизно за 7 хвилин, на змаганнях можу і за 5 хвилин пробігти. Найбільше, до слова, люблю півмарафони (дистанція 21 кілометр), адже там можна чергувати швидкісний біг і повільніший.
— Буває, що пропускаєте регулярні пробіжки?
— Майже ніколи. Хіба що — злива чи снігопад.
— А якщо погано почуваєтесь?
— Я не знаю, що таке “почуватись погано”. До лікарів не звертаюсь, хоча мені 5 вересня уже буде 65! Мене не болить голова, не стрибає тиск, як це буває у такому віці. А коли біжу, то взагалі забуваю, скільки маю років. (Сміється).
Мене не болить голова, не стрибає тиск, як це буває у такому віці. А коли біжу, то взагалі забуваю, скільки маю років.
До речі, мій 64-річний чоловік має гіпертензію, бувало, що тиск зашкалював до 220. Але два роки тому став бігати зі мною, і ситуація покращилась. Спочатку він їхав на авто до парку, і помаленьку пробігав два кілометри. Нині вже долає 5 кілометрів, а на пробіжку йде пішки.
— Спортивний ритм життя зобов’язує раціонально харчуватись. Яке ваше меню?
— Вживаю багато молочних продуктів. Люблю овочі та фрукти, номер один у мене — грейпфрут. А от каш не їм зовсім, м’ясо — зрідка. До речі, при зрості 164 сантиметри я важу 50 кілограмів.
— Що порадите людям, які б хотіли бігати, але думають, що вже запізно починати?
— Починати не пізно ніколи! Пробіжіть спершу 100 метрів у комфортному темпі, наступного дня — збільшіть дистанцію. Дайте час організму звикнути до навантаження. І повірте: ви й незчуєтесь, як не зможете жити без бігу!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як українка Оксана Літинська вийшла на К2
