У лікарні Святого Луки у Львові відбулося незвичайне весілля. Свої стосунки вирішили узаконити вимушені переселенці: 32-літній Ігор Собчук і 23-річна Наталія Коваль. Із народження дівчині діагностували катаракту обох очей. Усе життя вона бачила лише на 6%, а після появи на світ другої дитини повністю втратила зір.
...Біля шпиталю починають збиратися гості — лікарі та медсестри. Наречена стоїть у довгій вишитій синіми візерунками сукні з букетом у руках. Її обіймає майбутній чоловік Ігор та примовляє: “Не хвилюйся, люба, сьогодні ж наше свято”. Гості підходять, вітають молодят і обіймають. Хвилювання на обличчі жінки змінюється щасливою усмішкою...
До Львова ця пара потрапила із села Новоселівка Донецької області — евакуаційним потягом. На вокзалі Наталя розповіла волонтерам, що має ваду зору та попросила поради, куди можна звернутися за допомогою. Жінці рекомендували сконтактуватися з лікарнею Святого Луки. Тоді Ігор сказав їй: “Щойно повернемо тобі зір — одружимося, гаразд?” Наталя погодилася! Після обстеження жінки медики констатували: потрібно замінювати кришталики обох очей. Волонтери дуже швидко зібрали кошти, Наталі зробили операцію — і до неї повернувся зір!
“Розплющивши очі, я побачила яскраве світло й обличчя людей, — ділиться жінка. — Десь годину я просто плакала від щастя”.
“А потім Наталя підвела очі й сказала: “Який ти в мене гарний!” І знову почала плакати”, — усміхається Ігор.
“Просто раніше я бачила тільки розмиті силуети. Розрізняти людей могла лише за голосом та запахом, — пояснює Наталя. — Досі не можу звикнути до того, що бачу...”
“ТУТ ПОЧАЛОСЯ МОЄ НОВЕ ЖИТТЯ!”
...Гості метушаться навколо столу, викладають на нього шампанське, святкові келихи, прив’язують повітряні кульки.
Розпочинається весільна церемонія. Молодята йдуть алеєю, тримаючись за руки, під марш Мендельсона. Всі гості аплодують їм та фотографують щасливих наречених. Наталя та Ігор підходять до столу, на якому лежать обручки й свідоцтво про шлюб. Вони обоє хвилюються, адже вже за декілька хвилин офіційно стануть чоловіком та дружиною. Сьогодні в ролі весільного церемоніймейстера — головний лікар.
Пізніше жінка пояснює мені, що весілля у шпиталі було її ідеєю: “Захотіла відсвяткувати цей найщасливіший день саме у медзакладі, бо тут почалося нове життя — мені відновили зір! Усі лікарі, які допомогли, стали вже рідними. Я їм дуже вдячна за те, що тепер можу бачити своїх рідних та близьких”.
Захотіла відсвяткувати цей найщасливіший день саме у медзакладі, бо тут почалося нове життя — мені відновили зір
Директор лікарні Василь Трунквальтер розпочинає весільну церемонію: “Обіцяйте, що будете кохати одне одного так, як зараз, підтримувати в усьому й бути найкращими друзями одне для одного”.
Молодята кажуть одне одному заповітне “Так”. “Я обіцяв, що зроблю тебе щасливою? Ну ось, вже виконую”, — каже Ігор, закохано дивлячись на свою дружину, а вона притуляється до нього та сором’язливо прикриває обличчя весільним букетом. Молодята відкривають шампанське, а потім знову цілуються.
“НАШ БУДИНОК УЩЕНТ ЗРУЙНОВАНО”
Історії кохання новоспеченого подружжя — три роки. Чоловік каже: Наталя — його кохання з першого погляду. “У день знайомства я гуляв із сестрою містом і до нас підійшла її подруга — весела й усміхнена дівчина з довгим волоссям. Я попросив сестру нас познайомити, — пригадує Ігор. — Ми спілкувалися щодня протягом пів року. А потім я сказав: “Переїжджай до мене — спробуємо пожити разом”. І Наталя погодилася”.
Так почалися їхні стосунки. Через проблеми із зором Наталя ніколи не бачила свого обранця. Однак каже, що відчувала його. “Коли Ігор до мене заговорив, я зрозуміла — це моя людина”, — каже жінка. У жінки є 4-річна донька від попередніх стосунків. Через 2 роки цивільного шлюбу з Ігорем в них народилася спільна донька. В останню мирну ніч напередодні повномасштабної війни на світ з’явилася третя дитина. Пара й далі щасливо жила б у своєму будинку на Донеччині, але... Тепер він зруйнований ущент.
На Донеччині в окупованому селі залишилась мама Наталі. “Вона вже старенька й сказала, що не хоче покидати рідний дім”, — із сумом каже жінка.
Нині молоде подружжя винаймає квартиру в селі Підбірці на Львівщині. Вже шукають роботу та мають мільйони планів на майбутнє. Ігор мріє знову зайнятися бджільництвом, адже мав удома сорок вуликів. Каже, якщо мобілізують — піде на фронт. Наталія хоче пройти курси перукарів. Проте найголовніша мрія цієї пари — ще раз стати батьками.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про візовий режим з росією
