Священик Тарас Мирка вже 8 років служить в'язничим капеланом. Він каже, що його місія — нести Божу любов за грати.
— Як ви потрапили на служіння у в'язницю?
— Спершу був на парафії на Вінниччині, а коли повернувся на Львівщину, так склалось що була вакансія саме у тюрмі, — відповідає отець Тарас.
— Не було лячно погоджуватись на таку вакансію?
— Ні, зовсім. Хіба що спочатку був дискомфорт — особливо, коли мене вперше перевіряли для допуску у в'язницю. Треба було сутану піднімати, ремінь витягати, аби не "пікав". Нині я вже сам несу сумку поперед себе і кажу — дивіться, перевіряйте.
— А що приносите засудженим?
— Переважно — засоби гігієни і солодощі. Волонтери допомагають збирати необхідне. Буває, приношу ліки — але їх віддаю в медичну частину, вони уже виділяють в'язням.
— Мабуть, засуджені просили пронести і щось недозволене...
— І не раз. "Отче, мені дуже треба, ну дуже — принесіть мобільний телефон. Віддячусь вам". В основному просять телефони. Але я категоричний: ні — значить ні.
— А як облаштований побут капелана у в'язниці?
— Нас нині двоє на цілу єпархію — я та отець Олег Нестор. Маємо в підпорядкуванні СІЗО та виправну колонію. Щонеділі проводимо служби Божі, а посеред тижня можемо просто відвідувати засуджених, читати Святе Письмо. В ізоляторі є капличка, там молимось, щоразу ставимо престіл. У цій каплиці я зберігаю своє священиче вбрання, Біблію, рушники — усе потрібне для служби. З собою приношу лише Святі Дари. В неділю завжди є сповідь та причастя.
До речі, доводиться закривати капличку, і ховати все. Бо якось адміністрація виявила, що під рушничками біля престолу в'язні клали наркотики, і так передавали їх один одному...
Якось адміністрація виявила, що під рушничками біля престолу в'язні клали наркотики, і так передавали їх один одному...
— Багато в'язнів приходить на службу?
— Як коли. Стабільно — два-три десятки. Але якщо отець іде з пакунком, то може бути й більше (Сміється. — Авт.).
— Ви обговорюєте з в'язнями їхні злочини?
— Хіба якщо самі хочуть. Я не питаю, хто за що сидить, аби не мати упереджень. Але знаю, що є і тяжкі злочини — вбивство матері, вбивство сина рідної сестри...
Я намагаюсь зрозуміти в'язнів, адже все, що вони вчинили, мало якусь причину. І переважно це — брак любові та уваги, що власне і штовхав їх на погані вчинки. Наприклад, чоловік відбуває покарання за згвалтування. Це — злочин, і я його не виправдовую. Але якшо глянути глибше: в дитинстві мама постійно його зневажала та принижувала, карала навіть без причини, а тим часом вигороджувала сестру. Брак любові спричинив ненависть до жінок, і ця ненависть переросла в такий злочин.
Брак любові спричинив ненависть до жінок, і ця ненависть переросла в такий злочин.
— А багато в'язнів стають віруючими людьми власне за гратами?
— Так. Постійно просять принести їм хрестиків, були й такі, що я вчив їх хреститись і казати "Отче наш..." Є засуджений, якому уділяв Таїнство Хрещення — уже в дорослому віці. Вінчав пару за колючим дротом — і таке було. Вінчання, до речі, часто просять, але я стараюсь пояснити людям всі небезпеки такого кроку, адже перебувають вони нарізно, один одного добре не знають, тож спішити неварто.
А якось неповнолітня дівчина потрапила в СІЗО за крадіжку, будучи вагітною. Там і народила — я хрестив немовля, вона з малям так і залишилась в ізоляторі. Сподіваюсь, у неї буде добре життя, коли вийде на волю.
— Після звільнення колишні засуджені контактують з вами?
— Буває. Якось сидів дідусь, в якого 17 внуків! Вийшов на волю, дзвонив мені на Різдво, колядував у слухавку разом з онуками. Іноді дзвонять, просять допомогти з роботою. А якось колишній в'язень брав кредит у банку, то записав мене поручителем. (Сміється. — авт.) Хоча, коли мені подзвонили, аби він гроші віддавав, то смішно не було...
— Як ваші рідні ставляться до служіння у тюрмі?
— Маю дружину і четверо дітей. Усі мене підтримують, не соромляться, що працюю у в'язниці. Друзі часто кажуть: та лишай ти ту в'язницю, там така погана атмосфера. Але я йду туди зі світлим настроєм, і з ним же звідти і виходжу.
Пропонуємо вашій увазі також текст про те, як священик ПЦУ працює автомеханіком.
