Тарас Лошак — із міста Долини, що на Прикарпатті, — разом із дружиною Наталією зустрічає мене біля своєї оселі. “Майструємо сопілки всією сім’єю”, — усміхаючись, каже.
Свій перший інструмент чоловік зробив під наглядом батька, який теж виготовляв сопілки. “Можна сказати, я все дитинство провів у батьковій майстерні, де допомагав йому”, — розповідає чоловік.
Утім після закінчення школи пан Тарас вступив до університету, здобув юридичну освіту. Потім працював у жеку, спробував себе в адвокатурі.
“Якось тато занедужав, а замовлень мав багато, — розповідає майстер. — І я вирішив, що треба йому допомогти. Тоді кинув усе й повернувся в село”.
ПЕРШІ СОПІЛКИ ДОВОДИЛОСЯ ПЕРЕРОБЛЯТИ
Тарас Лошак згадує: у його першій самостійній партії сопілок не все вдалось одразу. На виготовлення 30 інструментів витратив тоді 15 днів! Нині ж стільки сопілок робить за тиждень.
“Перші сопілки доводилось переробляти, щось зрізати, щось допилювати, — згадує майстер. — Та всі ми вчимось на помилках”.
Підходимо до сопілок, які розклав на столі пан Тарас. Розмаїття їх вражає! “Виготовляю пів сотні видів, — зазначає чоловік. — Різняться вони звучанням, виглядом, розміром, матеріалами та способами виконання”.
Щоб створити сопілку, насамперед потрібно обрати деревину. За словами майстра, він робить сопілки лише з груші, бука, горіха, граба, дуба. А от з яблуні й черешні — ні. Бо така сопілка не звучатиме як треба.
“Горіх і дуб на сопілку мають сохнути років десять, груша — п’ять. Є в мене заготовки, які чекають свого часу в майстерні вже 30 років! — ділиться пан Тарас. — Після того як деревина висохне, варю її в парафіні у спеціальному залізному котлі — зо дві доби”.
Чоловік підводить мене до залізного котла, показує заготовки. “А як із цих брусочків створюєте сопілки?” — запитую.
“Після того як вийму з котла, у заготовці треба зробити наскрізний отвір. Тепер мені з цим допомагає син Лука”, — відповідає чоловік.
“Я випилюю дірку на спеціальному верстаті, який створив тато, — долучається до розмови 16-річний Лука. — Він унікальний тим, що робить отвори ідеального розміру, тому сопілки чудово звучать”.
Коли отвір готовий, сопілка має вистоятись. Далі на токарному верстаті майстер робить інші отвори, надає інструментові остаточного вигляду і покриває лаком зі суміші української та індійської живиць. “Наші сопілки такі натуральні, що їх можна порізати до салату і їсти”, — жартує пан Тарас.
МУЗИКАНТ ІЗ GO_A ДУЖЕ ДЯКУВАВ ЗА ІНСТРУМЕНТ
Більшість клієнтів пана Тараса — батьки, які купують сопілки дітям. “Є серед покупців й колекціонери. А один мій клієнт замовив сопілку для себе, каже, що гра на ній його розслабляє. Нерідко звертаються люди із запитом: “Мені сопілку для медитації”, — розповідає майстер. Чи не найвідоміший замовник пана Тараса — музикант із гурту Gо_A, який представляв Україну на Євробаченні-2021.
“Це було в січні, — згадує сопілкар. — На одному із сайтів купівлі-продажу мені написав хлопець: “Привіт, я — Ігор Діденчук, музикант із гурту Gо_A. Хотів би купити до-дієзну сопілку”. Я й гадки не мав, що це той самий гурт, який їде на Євробачення. Надіслав йому поштою з десяток сопілок, аби вибрав, яка подобається. Він відправив їх назад, а за зразком тієї, яку обрав, я зробив йому спеціальну сопілку (нижчу за звучанням, ніж зазвичай).
На одному із сайтів купівлі-продажу мені написав хлопець: “Привіт, я — Ігор Діденчук, музикант із гурту Gо_A. Хотів би купити до-дієзну сопілку”.
На початку березня музикант знову написав мені — потрібна ще одна сопілка, але вона має бути біла. Виготовив я її з груші, купив спеціальну фарбу, покрив нею сопілку разів п’ять, доки не стала білосніжною. Згодом Ігор дуже дякував мені за цей інструмент!”
До слова, за десять років пан Тарас виготовив кількадесят тисяч сопілок. Ціни на його інструменти коливаються від 350 гривень до 5 тисяч.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з Мариною Зібровою
