Яке воно, життя без аромату квітів, лісу й моря, без здатності отримувати задоволення від улюблених страв? Запахи пробуджують приємні спогади, запускають фізіологічні процеси, що впливають на настрій, рівень енергії та навіть імунітет. Але, на жаль, чимало людей живуть з порушеннями нюху.
— Втрата нюху буває часткова (гіпосмія) і повна (аносмія), — розповідає Василь Попович, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри хірургії №1 Львівського медичного університету. — Респіраторні гіпосмія й аносмія пов’язані з порушенням носового дихання. Це може статися через набряк слизової оболонки внаслідок ГРВІ, алергії, хронічного запального процесу, анатомічних відхилень тощо. Відтак повітря, яке несе запахи, недостатньо надходить у нюхову зону.
А ось при невральній (сенсорній) втраті нюху ознак порушення носового дихання нема, повітря нормально доходить у нюхову зону, але носові цибулини запахів не сприймають і відповідно не передають сенсорну інформацію у центральну нервову систему (ЦНС). Отже причина, найімовірніше, у захворюванні ЦНС. Саме аносмія і гіпосмія нерідко є тривожним дзвіночком про розвиток арахноїдиту (запалення павутинної оболонки головного мозку), хвороби Паркінсона, Альцгеймера, пухлин головного мозку та інших небезпечних патологій.
— У багатьох хворих нюх надовго зникав при ковіді. Чи відомо — чому?
— Я очолював групу дослідників, які вивчали саме цю проблему. Ми спостерігали за роботою високоспеціалізованих нервових клітин (відростків волокон головного мозку), що відповідають за рецепцію запахів. Ці відростки не можуть працювати самостійно, їм потрібна підтримка інших клітин, що їх оточують. Вірус SARS-CoV-2, як з’ясувалося, вражає саме їх. І через це нюховий нерв втрачає свою функцію. Але, на щастя, тимчасово. Коли відновлюються функції підтримувальних клітин, відновлюється і функція самого нерва.
— Чи буває, що причину порушень нюху визначити неможливо?
— Так. Буває так звана ідіопатична аносмія чи гіпосмія. І це найбільш складна для лікаря-діагноста ситуація, адже очевидних ознак захворювання немає, але людина не відчуває запахів. Нерідко це пов’язано з віковими змінами, втомою рецепторів. Найчастіше це буває у пацієнтів віком 80+.
— Які обстеження допомагають визначитися з причиною порушень нюху?
— Насамперед потрібен огляд в отоларинголога з використанням ендоскопа. За допомогою цього приладу можна обстежити нюхову зону. Ця ділянка розміщується у верхньому відділі носової порожнини, вона дуже маленька, завбільшки 1 — 1,5 квадратного сантиметра. Набряк чи анатомічні аномалії, які перекривають доступ до зони нюху, можуть вказати на причину його зниження.
Може знадобитися й рентгенографія, КТ, МРТ та інші методи діагностики. А ще є особливий метод визначення функції нюху — ольфактометрія. Пацієнтові дають вдихати різні за виразністю запахи і визначають, наскільки втрачено нюх. За необхідності, рекомендується консультація нейрохірурга, невропатолога, інших лікарів.
— А які методи лікування допомагають при втраті нюху?
— Важливо визначитися з основною причиною погіршення нюху. Адже це зазвичай лише один симптом у комплексі. І коли, наприклад, при ГРВІ, алергії завдяки лікуванню вщухає запальний процес — повертається нюх. При анатомічних порушеннях (вони нерідко є наслідком травм) допомагає операція.
До речі, є і такий стан, як гіперосмія — загострене відчуття запахів. Уявіть: людина якийсь час жила з порушенням анатомічних структур носа і недостатнім постачанням повітря у ніс. Після успішної операції усі запахи, які раніше майже не відчувалися, здаються надто інтенсивними. Однак це не триває постійно. Нюховому аналізатору потрібен час, щоб адаптуватися. Але якщо гіперосмія виникає спонтанно, можна припустити психічну хворобу.
— Чи може нюх страждати від постійного контакту з певними пахучими речовинами?
— Так звані летючі вуглеводні (присутні у розчинниках, фарбах) нерідко провокують атрофію слизової оболонки. А при впливі пилу виникають зазвичай гіпертрофічні зміни. І відповідно проблеми з нюхом.
