У Львівському обласному неонатальному центрі виходжують немовлят, які народилися на 22 — 23-му тижні вагітності. Тут мене зустрічає завідувачка відділення інтенсивної терапії центру Зоряна Салабай. Поки йдемо коридорами медзакладу, лікарка розповідає, що ще кількадесят років тому дітей, яких нині тут виходжують, медицина не могла врятувати. “Тоді такі крихітки могли прожити лише тиждень, — каже лікарка. — Щастя, що медицина рухається вперед, і тепер ці малята мають шанс на життя”.
Чому ж трапляється, що діти народжуються на таких ранніх термінах? “Причин багато: це і токсичний вплив хімікатів на організм жінки, і нервова напруга чи інфекції, що потрапляють до організму, і хронічні захворювання. Також у зоні ризику вагітні, які користувались методами штучного запліднення. Новим викликом стала коронавірусна інфекція.
От нещодавно був дуже важкий випадок. Жінка захворіла на ковід на 28-му тижні вагітності. Її легені були уражені на 95 відсотків. Малятко також інфікувалось. І мамі, і дитині бракувало кисню, тож довелося робити кесарів розтин. Немовля народилося вагою 1 кілограм 200 грамів. На щастя, і мама, і дитина одужали”.
В ІНКУБАТОРІ ПОРЯД З ДИТИНОЮ — ІКОНКА БОГОРОДИЦІ
Пані Зоряна проводить мене до відділення інтенсивної терапії лікарні. У відділенні на 12 ліжок тепер виходжують 6 немовлят. Усі вони — у спеціальних інкубаторах для новонароджених. До деяких під’єднано апарати штучної вентиляції легень та інфузіомати (апарати для дозованої подачі ліків). “Температура всередині боксів — 35 — 36 градусів. Також до інкубаторів під’єднані спеціальні монітори, які контролюють артеріальний тиск, рівень насичення крові киснем та серцебиття немовлят”, — каже жінка.
Всередині одного з маленьких боксів біля голівки дитини помічаю іконку Богородиці. “Ця дитинка народилася із критично низькою вагою — 940 грамів. Батьки моляться про її порятунок”, — розповідає Зоряна Салабай.
Мами новонароджених можуть відвідати своїх діток, взяти їх на руки, прикласти до себе. Але загалом породіллі перебувають в окремих палатах. Коли стан малят поліпшується і вони можуть дихати самостійно, їх переводять до відділення постінтенсивного лікування. Тут є 8 палат, де нині перебуває 50 дітей.
У постреанімаційному відділенні діти перебувають в інкубаторі від кількох тижнів до кількох місяців.
“ДЕ МЕДИКИ, ЯКІ МЕНЕ ВРЯТУВАЛИ?”
Зазвичай у неонатальному центрі діти проводять від кількох тижнів до кількох місяців. Лікарка- неонатологиня Зоряна Салабай пригадує маленьку пацієнтку, яку виходжували тут найдовше. “Дівчинка лікувалася в центрі рік. Вона була зачата шляхом штучного запліднення, — каже фахівчиня. — Під час вагітності виникло багато ускладнень. Довелося робити кесарів розтин на 22-му тижні. Дівчинка важила всього 480 грамів. Батьки відмовилися від неї, але ми змогли виходити її. Згодом дівчинку удочерили, і нині вона вже ходить у дитячий садок — абсолютно здорова і розвинута відповідно до свого віку!”
Колишні пацієнти часто навідуються до неонатального центру, щоб провідати медиків, які врятували їм життя. “Якось у коридорі до мене підійшов гарний високий хлопець і питає: “А є ще тут медики, які мене врятували?” — згадує Ольга Децик, завідувачка відділення патології недоношених новонароджених. — Хлопець назвався, нагадав про себе. І справді, Василь народився із вагою, трохи більшою як кілограм. Тепер йому 18, вчиться в Австрії на музиканта... Так приємно бачити, що твої пацієнти здорові та щасливі!”
ДО РЕЧІ
За статистикою Національної служби здоров’я, щороку близько 20 тисяч немовлят в Україні народжуються передчасно.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, що таке алерген-специфічна імунотерапія та як вона працює
