Підвищена втомлюваність, слабкість, біль голови, свербіж шкіри, біль у м’язах, уздовж хребта, в суглобах і кістках кінцівок. Це далеко не всі симптоми, характерні для гіперпаратиреозу. Найчастіше він уражує людей віком від 30 до 60 років, переважно жінок. Якщо цю хворобу вчасно не діагностувати й не лікувати, кістки стають крихкими, хребет деформується, солі кальцію відкладаються у судинах і нирках, порушується зір, робота серцево-судинної системи.
— Гіперпаратиреоз — наслідок підвищення секреції паратгормону (ПТГ) клітинами паращитоподібних залоз, — каже Сергій Майструк, хірург-онколог Подільського регіонального центру онкології, кандидат медичних наук. — Вони розташовані на шиї позаду щитоподібної залози, їх в організмі чотири й кожна з них — маленька, завбільшки з гречане зерно. Цей орган ендокринної системи виконує дуже важливу функцію — регулює обмін кальцію.
Підвищене виділення паратгормону призводить до вимивання мінеральних солей з кісток та переміщення кальцію у кров, відкладання його в судинах і нирках, звапнення серцевого м’яза та інших проблем.
Гіперпаратиреоз буває первинним, вторинним та третинним. Первинний може виникати як ізольована патологія, у складі спадкових синдромів, на фоні аденоми — доброякісної пухлини паращитоподібної залози та її збільшення (гіперплазії).
Причинами вторинного гіперпаратиреозу є, зокрема, дефіцит вітаміну D, хронічна хвороба нирок. Третинний гіперпаратиреоз найчастіше є проблемою хворих з патологіями нирок, що регулярно потребують лікування методом діалізу.
— Як діагностують цю хворобу?
— На певному етапі вона може перебігати майже безсимптомно, а, наприклад, підвищена втомлюваність, слабкість, біль голови, свербіж шкіри, біль у м’язах, суглобах, хребті характерні й для інших патологій. Запідозрити гіперпаратиреоз можна, наприклад, при сечокам’яній хворобі. При гіперпаратиреозі вона часто рецидивує. Після видалення каменів та курсу профілактики конкременти швидко утворюються знову.
Встановити діагноз допомагають вимірювання рівнів кальцію і фосфору в крові, рівень ПТГ, УЗД органів шиї та інші дослідження. Важливо: що швидше вдається взяти під контроль гіперпаратиреоз, то менший ризик серйозних ускладнень, зокрема й розвитку остеопорозу — хвороби, при якій люди часто страждають від крихкості та переломів кісток.
— Як лікують гіперпаратиреоз?
— Вибір методу лікування залежить від стану хворого, супутніх хвороб. Консервативна терапія полягає у контролі рівня вітаміну D (у нормі він знижує секрецію ПТГ, забезпечує нормальну мінералізацію кісток), вживанні певних препаратів. Але, на жаль, це не завжди дає очікуваний і постійний ефект. При аденомі, раку, гіперплазії паращитоподібних залоз, хронічних захворюваннях нирок пріоритетний метод лікування гіперпаратиреозу — хірургічний. Недавно ми прооперували 49-річного чоловіка з нирковою патологією, який з 2006 року тричі на тиждень проходить гемодіаліз. Минулоріч стан хворого погіршився, аналізи показали значне підвищення рівня ПТГ — 1653 пг/л при нормі 12 — 64 пг/л.
Особливістю цієї операції було видалення патологічно збільшених прищитоподібних залоз із трансплантацією часток залози в плече. Це потрібно для того, щоб вони добре прижилися, продукували паратгормон у потрібній кількості й у подальшому було зручно моніторити їх стан за допомогою УЗД. Після операції рівень паратгормону в крові пацієнта знизився до 58,7 пг/л. Його стан суттєво поліпшився: зникли біль і свербіж, покращилися сон і загальне самопочуття. Це дозволило чоловікові повернутися до більш активного життя.
