Буває навіть, що батьки не одразу помічають проблему, яка може призвести до різкої втрати зору й загрожує дитині сліпотою.
— Вроджена катаракта — рідкісна патологія, яка розвивається в одному випадку з-поміж десяти тисяч дітей, — розповідає Мар’яна Онисик, завідувачка офтальмологічного відділення лікарні святого Миколая. — Основним фактором є спадковість — якщо у когось із близьких була катаракта, таке може статись і з дитиною. До таких наслідків можуть призвести і супутні патології або хвороби, які перенесла мати під час вагітності. Приміром, йдеться про вірусні недуги, зокрема краснуху.
При катаракті відбувається зміна кольору зіниці — вона має бути чорною, натомість стає сірою чи білою. Через це кришталик не пропускає світло, і дитина погано бачить. Зрідка катаракта буває двосторонньою, тобто вражає обидва ока.
— В якому віці діагностують цю недугу?
— Буває, батьки помічають, що кількамісячне немовля не реагує на зорові подразники — іграшки, обличчя рідних. Таке стається при двосторонній катаракті. Тоді як при односторонній рідні можуть не помічати зниження зору в дитини, бо немовля добре бачить здоровим оком. А якщо вчасно не діагностувати хворобу, то згодом дитина може осліпнути на одне око або ж може розвинутись косоокість — через те, що око не бачить, воно починає відхилятись у той чи той бік.
Якось до нас надійшла восьмирічна пацієнтка, в якої під час профілактичного огляду виявили двосторонню часткову катаракту — помутнілими були лише окремі ділянки кришталиків. Через це вона бачила світ наче крізь матове скло — на 20%. Дівчинка орієнтувалась у просторі, проте згодом могла втратити зір.
— Також буває, що помутніння кришталика є незначним, периферичним, а не центральним. Таке помічають не одразу. А згодом батьки звертають увагу на те, що дитина примружується чи незвично повертає голову, щоб роздивитись предмет, малюнок, — додає Уляна Овсяник, лікарка-інтерн. — Тоді звертаються до окуліста.
— Яким є лікування катаракти?
● М. Онисик:
— Потрібна операція. Під мікроскопом замінюють помутнілий кришталик на прозорий штучний (інтраокулярну лінзу), і зір маленьких пацієнтів відновлюється.
— В якому віці можна проводити таку операцію?
● У. Овсяник:
— У перші місяці життя. Але тут усе індивідуально. До прикладу, недавно до нас потрапила чотиримісячна дитина, якій ми відтермінували оперативне втручання на місяць, бо розмір ока ще невеликий й це ускладнює імплантацію лінзи.
● М. Онисик:
— А якось на консультацію приїхали батьки з 13-річним сином, у якого зір був знижений на одному оці до 30%, а на другому — до 60%. Хлопчик займався тенісом, і йому було важко стежити за м’ячиком. Під час операції дитині замінили два кришталики — тепер зір у пацієнта стовідсотковий.
