Психологи кажуть, що це деструктивне почуття, ігнорування якого може призвести до важких розладів. А проявляється воно відчуттям провини за те, що ти живий, здоровий, у безпеці, тоді як інші страждають чи гинуть.
“Задовго до війни у мене був клієнт, який потрапив у жахливу автокатастрофу і єдиний з-поміж пасажирів вижив. Він потерпав від розладу, який виник на фоні відчуття провини вцілілого, — розповідає Ірина Юськова, сімейна психологиня і тренерка з розвитку емоційного інтелекту. — У терапії ми зосереджувалися на пошуку нових сенсів життя. Основним завданням було перетворення питання “Чому я вижив?” на “Що я можу зробити із цим шансом жити далі?” На жаль, чоловік звернувся до мене дуже пізно, тому до терапії довелося долучити психіатра, який мав вирівняти стан організму препаратами”.
— Як виникає почуття провини?
— На такі сильні стреси, які переживаємо нині, люди реагують переважно трьома способами: бурхливими емоціями, намаганням постійно бути зайнятим та заглибленням в свої думки щодо ситуації, яка склалася. Від провини вцілілого страждають люди саме із третьої категорії.
Провина вцілілого, крім власне відчуття провини, проявляється відчуттям безпорадності, браком мотивації, зневірою. Також відчуття провини впливає фізично — у людини розладнується сон, змінюється апетит (у когось посилюється, а в когось пропадає), з’являються біль у шлунку, нудота, а також біль голови (через нестачу сну й перевантаження нервової системи).
Додам, що найчастіше відчуття провини дошкуляє евакуйованим, переселенцям, біженцям. Також ця емоція виникає у тих, хто через релігійні переконання або інвалідність не може воювати.
Провина вцілілого — деструктивне почуття, яке заважає жити й бути корисним у тому місці, де людина опинилась.
— Як опанувати його?
— Для початку дозвольте собі посумувати. Сумуючи, ми переоцінюємо наші потреби, переходимо в нову реальність і приймаємо її, щоб жити далі. Якщо не дозволити собі цього, почуття провини може перерости в посттравматичний стресовий синдром та спричинити інші хвороби.
Далі думайте про те, як можна скористатися можливістю жити, яку маєте. Знайдіть для себе завдання, які будете вирішувати. Важливо, щоб ці завдання були сповнені сенсу. Також раджу зміщувати свій фокус на вдячність. Вдячність ЗСУ за їхні зусилля, за волонтерство небайдужих тощо. Ще одна порада — пийте воду та не забувайте поїсти, це також сприяє мобілізації організму при стресах. А ще практикуйте дихальні вправи з довгими видихами — вони допомагають мозку розслабитись.
— А як щодо алкоголю? Чимало людей вживають спиртне, аби знизити градус внутрішньої напруги.
— Алкоголь може полегшити відчуття лише на короткий час, а може, навпаки, тільки підсилити емоцію провини. Витверезівши, ви відчуватимете безсилля, яке здаватиметься ще нестерпнішим, ніж до того, як ви випили.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також історію Героя Михайла Несольоного, який загинув у перший день війни
