Дмитрикові (ім'я змінене, — Ред.) було лише сімнадцять днів, коли його заразили ВІЛ, пише газета Експрес. Решту сім років його мати воювала з медиками, з вини яких син став інвалідом. Лікарі не хотіли цього визнавати. Сім років болю та оббивання судових порогів.
...Дмитрик прийшов на світ передчасно, з пологового потрапив до відділу анестезіології новонароджених Київського міського центру крові. Ще через тиждень малюку знадобилося переливання крові. Лікарі так поспішали, що не повідомили про це батьків крихітного пацієнта, хоча закон цього вимагає. Та, що найгірше, дитині ввели недостатньо перевірений препарат крові — донор здав її лише два дні тому, а через шість місяців у малюка виявили ВІЛ-інфекцію.
Після кількох років бюрократичної тяганини, медичних тестувань (на ВІЛ перевіряли й батьків хлопчика) мати дитини-інваліда звернулися до суду з позовом про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок зараження сина ВІЛ-інфекцією.
У грудні минулого року рішенням Шевченківського райсуду позов було задоволено — стягнуто з Київського міського центру крові та МОЗ України на користь позивача 1 000 000 гривень — по 500 тисяч із кожного. Проте медичні чиновники вини не визнавали. Ще рік тривали суди. Зрештою, з цим рішенням погодились апеляційна та касаційна інстанції, у листопаді 2018-го й Верховний Суд оголосив постанову на користь позивачів, що є остаточною і оскарженню не підлягає.
Читайте також: У Росії хочуть нагородити військових за "ефективне вирішення завдань" в Азові
Про цю справу говоримо з Айгуль Мукановою, головою Правління і координатором регіональної мережі правової допомоги з питань ВІЛ/СНІД, та Олегом Левицьким, юристом, керівником Київської громадської приймальні Української Гельсинської спілки з прав людини.
— Наскільки безпрецедентна для України ця судова справа?
А. Муканова: — Судових історій, подібних на цю, в Україні можна по пальцях перерахувати. Так, у 2012 році в Маріуполі до 5 років позбавлення волі засудили лікарку, дії якої призвели до зараження ВІЛ-інфекцією трьох немовлят. Суд зобов'язав Маріупольську міську станцію переливання крові виплатити матерям кожної з постраждалих дітей матеріальну компенсацію — 20 000 гривень. До речі, ця справа тягнулася теж сім років.
П'ять років тому в Дніпрі батьки інфікованої ВІЛ дитини відсудили у медиків 500 тисяч гривень. І таких справ, напевно, було б більше, якби докази вини не знищувалися, не діяла система кругової поруки.
— Що ви маєте на увазі?
О. Левицький: — Скажімо, у цій справі медики столичного центру переливання крові до останнього приховували інформацію про заражену кров. Дитині її перелили у серпні, а вже на початку жовтня у того ж донора було виявлено позитивні результати при тестуванні на ВІЛ-інфекцію. І замість того, аби попередити про це педіатрів і батьків дитини, щоб скоріше обстежили і почали лікування маляти, винуватці мовчали, а потім, коли почалися суди, центр знищив усі запаси крові зараженого донора!
Читайте також: Розрив договору про дружбу з РФ: з'явилася реакція Росії
— Чи щось змінилося у роботі МОЗУ за час, поки тягнулася ця історія — понад сім років?
А. Муканова: — Скринінгові системи для дослідження крові на ВІЛ, якими були забезпечені установи відібрання крові в 2011 році (власне, тоді заразили хлопчика), не були здатні виявити антитіла до ВІЛ у період певного прихованого періоду. А МОЗУ на той час не було розроблено надійного порядку тестування донорської крові на ВІЛ-інфекцію та не оснащено лабораторії закладів служби крові лабораторним обладнанням для використання різних типів тест-систем.
Тож після цього випадку впроваджено в роботу Служби крові України більш точний, хоча й дорожчий метод обов'язкового тестування донорської крові.
Читайте також: Газета Експрес дарує 100 тисяч гривень та подорож Європою
