Американський фільм про геніального доктора Гауса став популярним у всьому світі. Складні пошуки діагнозів, рідкісні хвороби, вражаючі історії порятунку... Та в Україні теж є дуже багато історій з лікарської практики, слухаючи які, затамовуєш подих. Саме їх ми розповідатимемо в новій рубриці “Експресу” — “Медична справа”. У ній ми знайомитимемо вас із несподіваними історіями пацієнтів, а також відкриватимемо куліси непростого світу медицини.
Ця історія, що трапилася у простій родині українських селян, вразила навіть досвідчених лікарів. У дворічного хлопчика, який впав, раптово стали розвиватися страшні симптоми. Дитина, яка ще вчора бавилася улюбленими іграшками й дзвінко сміялася, сьогодні була прикута до ліжка. Що ж стало причиною такого стану?
ЕТАП 1. ІЗ ЧОГО ВСЕ ПОЧИНАЛОСЯ:
Андрійко Шляхта (ім’я та прізвище героя з етичних міркувань змінено) нічим не відрізнявся від своїх ровесників. Нормальна бадьора дитина. Коли хлопчикові було 2 роки, він захворів на ларингіт — це запалення слизових оболонок гортані, часто пов’язане зі застудою. Але також причиною можуть бути інші фактори – наприклад, віруси чи бактерії. Батьки звернулися до лікаря, який виписав дитині препарати для одужання. Уже за певний час Андрійкові стало краще. Батьки тішились, що у них — здоровий син.
Одного дня Андрійко традиційно бавився вдома. Бігав, пустував, сміявся... Аж раптом упав. Батьки подумали, що непосидюча дитина просто випадково зачепилася за поріг. Та Андрійко плакав і тримався за голову — схоже, удар був непростий. Мама заспокоїла дитину, спробувала знову зацікавити іграшками. Хлопчик взявся за улюблені машинки. Та став млявим.
Ніч була неспокійна. Андрійко не спав, плакав. Батьки готові були вранці їхати до лікаря.
Зранку, одягаючи дитину, тато помітив, що в сина погано рухається права рука — Андрійко майже не міг її підняти. Крім того, у хлопчика погіршилося мовлення, з’явилася невелика асиметрія на обличчі... Уже за годину сім’я була в лікарні.
ЕТАП 2. ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ І ПЕРШИЙ ДІАГНОЗ:
“На момент госпіталізації дитині було два роки і два місяці, — розповідає подробиці випадку Олег Куксенко, дитячий невролог, який і лікував хлопчика. — За два тижні до цього він переніс гострий ларингіт. Одужав, стан хлопчика був задовільний. Утім опісля у нього з’явилися незначні порушення координації та ходи. Саме через це дитина впала”.
Упродовж доби в Андрійка розвинувся параліч правого боку тіла. У лікарні хлопчику зробили комп’ютерну томографію головного мозку — обстеження показало слабогіперденсивне вогнище розмірами 13+15 мм у ділянці базальних гангліїв зліва без ознак перифокального набряку; в скронево-тім’яних відділах зліва — гіподенсивну ділянку клиноподібної форми 108+40 мм; помірну компресію скроневого та переднього рогів лівого бокового шлуночка. Усі ці зміни характерні для забою. Тож лікарі й встановили діагноз – забій головного мозку. Здавалося, все дуже очевидно — дитина впала, сильно вдарилася. Ось і результат. Андрійка госпіталізували в нейрохірургічне відділення. Лікарі проводили нейропротекторну терапію лікування забою мозку.
Батьки весь час були поруч. Молилися, щоби син одужав, виконували всі вказівки медиків. Уже незабаром стан дитини поступово покращувався: права рука стала ліпше рухатися, Андрійко почав самостійно ходити, активно грався. Батьки зраділи, що страшне — позаду. Але...
ЕТАП 3. У ПОШУКАХ ДІАГНОЗУ:
Через два тижні виникла нова проблема — Андрійко відчував ще більшу слабкість у правих кінцівках і лівій руці, з’явилися приступи судом типу гормеотонії (це напруження м’язів кінцівок чи тулуба із закиданням голови), розвинулася мозкова кома. Хлопчик непритомнів. Дитину годували через зонд — спеціальну трубку, в яку вводять рідку чи напіврідку їжу.
“Ми зробили ще одне обстеження — МРТ головного мозку. Виявили, що зона ураження у лівій півкулі головного мозку збільшилася і з’явилися незначні вогнища з протилежного боку”, — веде далі лікар.
Медики розуміли, що випадок Андрійка — вкрай складний. Вони вдалися до диференційної діагностики. Це метод пошуку хвороби, під час якого аналізують симптоми захворювань і вилучають нехарактерні для пацієнта. У результаті прагнуть знайти правильний діагноз.
У випадку з Андрійком лікарі на цьому етапі розбирали дві хвороби — енцефаліт (запалення головного мозку) та ішемічне ураження головного мозку. Щоби перевірити припущення, медики зробили аналіз ліквору — це рідина, яка циркулює у порожнинах шлуночків головного мозку, підпавутинному просторі головного і спинного мозків. Аналіз ліквору Андрійка був у межах норми.
Тим часом у хлопчика розвивався повний параліч. Медики констатували: це ознаки ішемічних інсультів, які виникали спонтанно. Навіть досвідчені лікарі не могли зрозуміти: чому дворічну дитину вражають інсульти?..
“Ми обстежили хлопчика на захворювання крові, які супроводжуються порушенням згортання, — зазначають у лікарні. — Але й тут патології не було виявлено. УЗД серця і судин шиї були в межах норми. Ситуацію прояснила картина, яку ми побачили на черговому обстеженні...”
ЕТАП 4. ПРАВИЛЬНИЙ ДІАГНОЗ:
При проведенні мультиспіральної комп’ютерної томографії головного мозку з контрастним підсиленням лікарі побачили ознаки порушення прохідності дистальних відділів сонних та мозкових артерій, а також формування множинних дрібних анастомозів (з’єднання судин) у базальних відділах мозку, ознаки листоподібної енцефаломаляції скронево-тім’яної та потиличної ділянок лівої півкулі мозку.
Цей лікар разом з колегами діагностував рідкісну недугу.
“Ці зміни були характерні для хвороби моямоя 3 — 4 стадії”, – розповідає лікар.
Хвороба моямоя — рідкісна прогресуюча цереброваскулярна патологія. Що призводить до захворювання? Медицина наразі не має чіткої відповіді на це запитання. Відомо, що в 10% випадків патологія генетично обумовлена.
Хвороба в основному проявляється у дітей у віці від 5 до 15 років та в дорослих у віці від 30 до 40 років. Але, звісно, є винятки. Як і випадок з Андрійком.
Отож, завдяки обстеженням на основі мозку Андрійка лікарі побачили розростання нових молодих судин, які, як клубок, обплітали артерії, що живлять мозок. Ці павутинки на знімках нагадували хмарки диму, що японською звучить як “моямоя”, звідси й назва хвороби.
“Дитину проконсультували ще столичні нейрохірурги, які підтвердили діагноз, — каже Олег Куксенко. — Хлопчик потребував оперативного втручання, проте такого типу операції в Україні не проводять”.
ЕТАП 5. ЛІКУВАННЯ:
Батьки були в розпачі. “Тож ми шукали можливості лікування за кордоном, — додає лікар. — У результаті сім’я виїхала у Швейцарію, в клініку міста Цюрих”.
Тамтешні медики, проаналізувавши всі обстеження, підтвердили – оперативне втручання обов’язкове для такої хвороби.
Вони дали надію на одужання дитини. Щастю батьків не було меж! Андрійко на той момент уже вийшов з коми, але був паралізований, не міг самостійно пересуватися, говорив лише окремі склади слів на кшталт “ма-ма”, “та-то”, у нього впав зір.
“Під час операції було створено умови для відновлення кровопостачання ішемованих ділянок як з основи черепа, так і з судин склепіння черепа, — пояснює Олег Куксенко. — Дитина, яка була повністю паралізована, стала потроху одужувати!”
Хлопчик пройшов курс реабілітації — у результаті в нього відновилися рухи в кінцівках, мовлення, дитина знову стала ходити, покращився зір. Загалом на лікування закордоном сім’я витратила 180 тисяч доларів.
Від госпіталізації хлопчика до одужання минуло пів року. Тепер Андрійко регулярно проходить курс відновного лікування. Сьогодні він почувається добре, радіє життю. Батьки кажуть, має прекрасне почуття гумору. Він самостійно ходить, залишаються обмеженими рухи лише в правій руці. І разом із мамою і татом дякує лікарям за порятунок.
