Після повномасштабного вторгнення Оксана Бірсан виїхала з Києва до Великої Британії. Два місяці тому 34-річна жінка, яка була при надії, стала потерпати від нестерпного болю у ділянці попереку. Через це не могла стояти, ходити, лежати й спати. До того ж біль віддавав у ногу. У британських клініках їй прописували знеболювальне, але воно не допомагало.
— Під час переписки пацієнтка, яка перебувала за кордоном, благала про допомогу. Казала, що більше не витримує того болю. Я запропонував зробити МРТ, за результатами якого виявилось, що в жінки — випадіння кили диска поперекового відділу хребта, — розповідає Остап Федорко, керівник Центру нейрохірургії та неврології Лікарні святого Пантелеймона (Перше ТМО міста Львова). — Коли ми зустрілись, то пані Оксана, яка була на 14-му тижні вагітності, могла лише сидіти (вона навіть спала сидячи), а її шкіра була блідою.
Власне значне погіршення самопочуття спричинило випадіння кили (грижі) міжхребцевого диска в ділянці поперекового відділу хребта. Таке стається внаслідок багатьох причин, приміром, через надмірну вагу, різкі рухи чи піднімання важких предметів. Поясню: міжхребцеві диски складаються з фіброзного кільця та пульпозного ядра. Якщо при надмірних навантаженнях тріскає фіброзне кільце, то пульпозне ядро (яке виконує роль амортизатора) випинає зсередини диска в канал хребта, починає стискати нервові корінці й розвивається екструзія (кила).
У пацієнтки кила була завбільшки 15 міліметрів. Зауважу, що потреба в оперативному втручанні постає при розмірі грижі від 5 — 6 міліметрів.
— То як пройшла операція?
— Зважаючи на вагітність, спершу ми провели консиліум за участю, зокрема, акушерів-гінекологів, аби під час операції уникнути ризиків для плоду. Тоді провели малоінвазивну дискектомію. Під час таких оперативних втручань зазвичай застосовуємо рентген, але в цьому випадку обійшлись без нього, хоч профілактично обклали пацієнтку захисними матеріалами. Нам вдалось видалити частину міжхребцевого диска з килою. До слова, нервовий корінець, який у нормальному стані має блідо-рожевий колір, у пацієнтки був синюватим. Тож поступово це призвело б до його відмирання, а відтак — до незворотних змін, якот парезу стоп (зниження м’язової сили в стопі. — Авт.). Ба більше. Це загрожувало б порушенням функцій органів таза (мова про сечовипускання і дефекацію).
Вже наступної ночі після операції пацієнтка нарешті змогла спокійно поспати, а зранку почала ходити, не відчуваючи болю.
— То чому розвивається кила і яка саме ділянка хребта зазвичай зазнає уражень?
— Здебільшого кила з’являється в попереково-крижовому відділі хребта, який зазнає найбільшого навантаження. До таких наслідків може призвести, наприклад, неправильне підняття важких предметів (їх треба піднімати, присівши і з рівною спиною, а не в зігнутому положенні). Також кила може розвинутися у шийному відділі, зокрема, через різкі рухи голови, дегенеративні процеси тощо. Таке стається зазвичай у віці після 30 років. Хоч наймолодшій пацієнтці із випадінням кили в поперековому відділі, яку доводилось оперувати, було 16. Останнім часом із такою проблемою поступає багато військових. Адже їм доводиться виконувати бойові завдання з багатокілограмовими бронежилетами й боєкомплектом, а це — надважке навантаження для хребта.
А загалом, щоб не розвивалася кила, потрібно зміцнювати м’язи спини. Тут допомагають як заняття фізкультурою, так і плавання, особливо корисне плавання на спині.
