У цьому тексті я поясню, як ГМО поліпшує життя людини, що це взагалі таке і чому боятися його не варто. Почну з курйозу. Ви, мабуть, помічали на упаковках туалетного паперу, солі або мінеральної води позначку “без ГМО”. Утім папір, вода, сіль у принципі не можуть бути генетично модифікованими.
ГМО — це організми, генотип яких був цілеспрямовано змінений введенням чужорідної ДНК. Але ні папір, ні вода, ні сіль узагалі не містять ДНК (їх виготовляють із переробленої сировини, де вся ДНК у процесі руйнується). Чи то виробники трохи заграють із покупцем, зазначаючи, що їхній продукт не містить ГМО, чи просто не обізнані із предметом нашої розмови, не знаю. Але рушаймо далі — до продуктів та організмів, про які “без ГМО” вже не скажеш.
Нині створено дуже багато ГМО-організмів, які широко використовують у наукових дослідженнях. ГМО-організми знаходять застосування і в біотехнологічних виробництвах. Наприклад, ГМО-бактерії виробляють, зокрема, інсулін для діабетиків і фактор згортання крові для лікування гемофілії.
Щоб якось візуалізувати обсяг застосування ГМО-технологій у медицині, уявіть лише, що в Україні на 2016 рік було зареєстровано 1 млн 198,5 тис. хворих на діабет, ці люди потребують якісного інсуліну. Саме такий інсулін маємо завдячувати ГМО-бактеріям.
ГМО є і в сільському господарстві. Геном рослин змінюють, щоб вивести сорти, які будуть стійкими до дії гербіцидів. Або щоб зробити їх неїстівними для певних шкідників. Зазвичай таким рослинам вбудовують токсичний ген бактерій, який продукує Bt токсин з інсектицидними властивостями. Тоді фермерові не доведеться обробляти свої поля інсектицидами, щоб захистити врожаї. Крім того, створюють сорти, стійкіші до несприятливих умов вирощування. Наприклад, можна ввести ген стійкості до приморозків (знайдений в антарктичних злаків) нашій звичайній пшениці чи картоплі, і це дасть змогу вирощувати її при нижчих температурах. А ще можна модифікувати рослини так, щоб поліпшити їхні смакові властивості, підвищити вміст цукрів, жирів і так далі. Важливо знати: всі ГМО-рослини науковці перевіряють на безпечність. Небезпечні ж не одержують путівки в сільське господарство.
В Україні, до речі, заборонено вирощувати ГМО-сорти рослин та тварин. І, на мою думку, від цього наша аграрна держава тільки втрачає. Вирощування ГМО-культур — це вищі статки фермерських господарств при більш екологічному господарюванні (сказане підтверджує досвід фермерів Канади, США, Нідерландів). І це наша надія прогодувати людство в умовах шаленого зростання населення на планеті.
Чи не спричиняють ГМО рак, безплідність та інші розлади здоров’я? Більш як 500 незалежних груп протягом 25 років досліджували генетично модифіковані організми (витративши понад 300 млн євро) і не виявили жодних “наукових доказів підвищення ризику, пов’язаного з використанням ГМО, для навколишнього середовища, харчових продуктів і кормів, якщо порівнювати з традиційними рослинами й організмами”.
Щобільше, відкрию велику таємницю, про яку вам не скажуть противники ГМО: всі традиційні сорти рослин, що ми споживаємо і споживали наші діди та прабабусі, насправді не такі вже, як то кажуть, білі та пухнасті. Усе, що ми з вами їмо, — це мутанти. У дикій природі в тієї чи іншої рослини постійно виникали і виникають випадкові (спонтанні) мутації (зміни у геномі). Якісь із них ніяк не проявляються і не мають значення для розвитку рослини. Якісь — летальні. А деякі стають причиною нової ознаки, наприклад, підвищеного вмісту бета-каротину в моркві. Та морква, яку ви, можливо, зараз хрумаєте, не має нічого спільного з “дикою” та “природною” морквою. “Дика” морква — несолодка, сірувата, тоненька та майже не містить тих корисних речовин, які наповнюють яскраво-помаранчевий коренеплід на прилавку супермаркету чи в кошику бабусі на базарі. Та сама історія з пшеницею, яблуками — взагалі з усім, що ми вирощуємо у садах та на городах. Люди, дуже-дуже давно, відбирали серед усіх такі рослини, які були смачніші, солодші, мали більші та яскравіші плоди, колоски, культивували їх, закріплюючи в них і мутації.
Класична селекція — наш давній спосіб виведення сортів рослин та тварин — завжди вважалась безпечною. Проте це не так. Наприклад, селекціонери виводили новий сорт картоплі, яка б мала привабливий товарний вигляд і дуже гарні бульбини. Бульбини справді вдалися, і картопля пішла завойовувати ринки та магазини без ретельної перевірки, бо ж була без ГМО. Але, як з’ясувалося пізніше, у цієї картоплі є мутації, що роблять її гарною на вигляд, і є такі, що спричиняють у ній високий вміст соланіну. Бачили колись зелені плями на бульбах картоплі? Там і є той соланін. Наслідком тривалого вживання соланіну в невеликій кількості можуть бути гастроентерологічні та нервові розлади, великі дози — спричинити навіть смерть. Звісно, коли це з’ясувалось, сорт картоплі був відкликаний.
А от технологія створення ГМО схожа на працю зі скальпелем. Працюючи над ГМО-сортом, вчений діє точно, наче скальпелем вносячи прицільні та конкретні зміни, оперуючи якимось вже добре вивченим геном. Класична селекція працює наосліп і часто й гадки не має, які ще зміни відбулись у рослині, шкідливі вони чи ні...
То чому ж стільки галасу довкола ГМО? Певною мірою негативний імідж ГМО створюється через низьку обізнаність населення. Наприклад, у 2012 році у США, провівши соцопитування, з’ясували, що 71% осіб вважає ГМО шкідливими через те, шо вони містять гени, а звичайні рослини їх не мають. Але ж усе живе має гени, від бактерії, лопуха, що росте при дорозі, і аж до людини. Почасти “нелюбов” до ГМО підігрівають деякі організації, які буцімто “бережуть екологію”, і часто таку роботу фінансують великі хімічні концерни.
Чи знаєте ви, що у країнах Африки, Азії та Південної Америки, а також в Індії від дефіциту вітаміну А щорічно гине близько 670 000 дітей у віці до 5 років? І ось у 1982 році було ініційовано дослідження, результати якого допомогли б розв’язати цю проблему. Так учені створили золотий рис, завдяки генетичній модифікації якого концентрація вмісту в ньому бета-каротину становила 37 мкг/г. До 2015 року цей рис ретельно вивчали, було показано, що бета-каротин з нього ідентичний розчину провітаміну в олії, що він добре засвоюється, компенсує дефіцит вітаміну А та не спричиняє алергії чи онкогенезу. У 2015-му технологія виробництва цього рису стала однією з семи переможців конкурсу патентних винаходів у США. Проте не шукайте цього рису в магазинах. Він так і не потрапив на поля через шалений спротив населення країн, де справді потрібен. На Філіппінах місцеві жителі під проводом “зелених” витоптували молоді паростки — вони боялися, що над тими, хто їстиме такий рис, будуть ставити досліди, бо це ж ГМО.
Якщо вас здивував довгий шлях рису — тривалістю більш ніж 19 років, то дарма. Такий шлях із сотень експериментів та перевірок на безпечність проходять усі ГМО-сорти. Не варто їх боятись. На моє переконання, ГМО-технології не лише у сільському господарстві, а й у біогалузях, у науці і медицині — наше майбутнє. Правда, деякі країни світу вже живуть у цьому майбутньому, а ми лише спостерігаємо, боїмося і чіпляємо наліпки “без ГМО” на туалетний папір.
Читайте також про те, чи такий страшний Wi-Fi, як його малюють.
