Під час проходження планового обстеження у 40-річної львів’янки виявили пухлину доволі великих розмірів. Ба більше. Новоутвір призвів до зміщення багатьох внутрішніх органів, але у пацієнтки при тім не з’явилось жодних тривожних симптомів. Чому?
— Феохромоцитома — це нейроендокринна пухлина, може бути як доброякісною, так і злоякісною, — пояснює Юрій Шаваров, провідний хірург Центру хірургії лікарні святого Пантелеймона. — Вона порушує роботу наднирників. А їх функція дуже важлива, адже ці органи продукують гормони, які регулюють, зокрема, артеріальний тиск, обмін речовин, синтез і розпад інших гормонів. Тому феохромоцитома може спровокувати гіпертонічний криз, інсульт, інфаркт, розрив аневризми. Додам, що ця хвороба розвивається переважно в осіб віком 30 — 50 років. Достовірно причини виникнення таких новоутворів у ділянці наднирників невідомі. Одна з основних версій — феохромоцитома генетично обумовлена.
— А як пацієнти зазвичай дізнаються про її появу?
— До прикладу, у 40-річної львів’янки пухлину в ділянці наднирника виявили під час профілактичного УЗД. Вона була об’ємом десять сантиметрів, тож тиснула на інші органи. Це призвело до зміщення селезінки, нирки, підшлункової залози, шлунка. А оскільки феохромоцитома росла повільно, організм поступово підлаштовувався, відтак жодних симптомів не виникало. І таке стається доволі часто. Тому пацієнти не підозрюють про проблему, а попередній діагноз медики встановлюють під час планового чи профілактичного обстеження.
Але трапляються й інші випадки. Наприклад, пацієнти звертаються до лікарів через раптові стрибки артеріального тиску навіть до показників 200 — 250 міліметрів ртутного стовпчика. А коли тиск не вдається врегулювати, проводять обстеження наднирників, тоді й виявляють новоутвір.
Недавно до нас у критичному стані скерували 40-річного жителя Ковеля. У нього була доброякісна феохромоцитома об’ємом чотири сантиметри, тобто невеликого розміру. Але при тім вона призвела до розшарування (аневризми) аорти.
— А яке лікування?
— Це залежить, зокрема, від наслідків, до яких призвела пухлина. Але в будь-якому випадку без хірургічного втручання не обійтися. Приміром, пацієнтові з Ковеля ми спершу провели операцію для усунення аневризми, а згодом, після стабілізації артеріального тиску, видалили феохромоцитому разом з ураженим наднирником.
У випадку з хворою львів’янкою складність ситуації полягала в доволі великому розмірі новоутвору. Спершу пацієнти з таким діагнозом потребують ретельної підготовки за участю анестезіолога, аби уникнути ризику різкого падіння показників артеріального тиску під час оперативного втручання. Раніше через такі наслідки чимало хворих помирало під час операції, бо внормувати тиск не вдавалось. На щастя, операція пройшла успішно. Пацієнтці також видалили новоутвір разом із залишками наднирника. Тож тепер її життю пухлина більше не загрожує.
