Лідеру гурту “ВВ” — без п’яти хвилин шістдесят. Він енергійний, веселий, креативний… Цікаво, як Олег Скрипка підтримує фізичну форму й загалом здоров’я?
— Скажіть, ви зранку робите руханку?
— Обов’язково. Маю певний комплекс вправ — невеличкий, але ефективний. Насамперед — для розтягування спини, адже з нею у мене проблеми. Усе життя граю на баяні, а це ж навантаження. Якраз, коли чекав вашого дзвінка, зробив декілька таких вправ. (Усміхається). Потім — вправи на дихання, а також система музичних медитацій, яку я сам розробив. Роблю й силові вправи — для преса, але сьогодні відмовився. Тільки повернувся з гастролей і треба трохи відпочити.
— А яких правил дотримуєтеся у харчуванні?
— Передусім я вилучив із раціону цукор, а також усі вироби з борошна — хліб, булочки, печиво і т. п. Потім відмовився від молочних продуктів. Певний час експериментував із рибою та м’ясом, але врешті-решт зрозумів, що вони все ж таки потрібні. Єдине — не щодня. Я завжди мав хороший апетит, а тепер стараюсь обмежувати кількість їжі. Це — ключовий момент! Крім того, після шостої години вечора нічого не споживаю.
— Чи п’єте, як рекомендують, 2 — 2,5 літра води протягом дня?
— Чесно кажучи, намагався, але для мене це забагато. Коли випиваю два літри, почуваюсь, як в акваріумі. (Усміхається). Щодо напоїв, то люблю зелений чай, а ось каву не вживаю. Натомість віддаю перевагу какао. Знову ж таки — без цукру та без молока. Перехилиш зранку горнятко — й одразу гарний настрій.
— Вас можна побачити десь у парку на пробіжці?
— Раніне я частіше бігав, а тепер трохи лінуюся. (Усміхається). Зате катаюся на велосипеді. Це — класна штука. Не так часто, як хотілось би, але залюбки їжджу верхи. У Києві багато місць, де можна взяти на деякий час коня і покататися годинку-дві. Це справді неймовірні емоції.
— За роки кар’єри у вас траплялися травми на сцені?
— Так, двічі. Один раз я порвав собі зв’язку на нозі — ахіллесове сухожилля. Просто на концерті. І це була така серйозна травма. Іншого разу — пошкодив під час виступу спину. Тоді змістилися хребці. Вони вже давно заросли, але час від часу нагадують про себе. До речі, коли я став ретельніше підходити до харчування, як не дивно, й спина менше турбує.
— Не можу не спитати про шкідливі звички: що із них залишилось у минулому?
— У мене була залежність від тютюну. Причому, порівняно з однолітками, я досить пізно почав курити — десь під тридцять років. Потім не розлучався з сигаретами років десять. Звичайно, це погано впливало і на голос, і на загальний стан. Проте позбутись цієї звички було дуже важко. Та все ж я дав собі раду!
— Пане Олеже, незабаром вам “стукне” шістдесят. Наближення цієї цифри не лякає?
— У нас, чоловіків, перший стрес — це сорок років, другий — п’ятдесят і ось третій — шістдесят. Як на мене, треба абстрагуватися — от і все. Звісно, в такому віці слід серйозно займатися собою та своїм здоров’ям. Адже до сороківки зазвичай ми цього взагалі не робимо. Хоча перші дзвіночки вже можуть лунати... Тому це все не фатально, але багато що залежить від нас самих. Уже не варто покладатися на внутрішні ресурси, а щодалі більше й більше докладати зусиль для підтримання організму в належній формі.
