Побравшись 13 років тому, львів’яни Наталія й Володимир Гураль мріяли про трійко дітей. Згодом, коли подружжя вже виховувало дочку й двох синочків, дізнались, що знову чекають на поповнення! Донечка Аня народилась здоровою. Але...
З чотиримісячного віку Аня перестала набирати вагу, була малоактивною, — пригадує 39-річна мати. — У п’ять місяців втретє зарехворіла на бронхіт. Після аналізів лікарі сказали, що в донечки хвороба крові. Нас перевели до Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медцентру”.
Там і повідомили діагноз — вроджена лейкемія. Лікарі пояснили, що Ані потрібна трансплантація кісткового мозку, яку за державною програмою проводять безплатно. Подружжя й трійко дітей здали кров, аби дізнатись, чи може хтось із них стати донором. Виявилось — усі троє дітей ідеально підходили маленькій сестричці як донори!
“За мою практику це вперше, коли кожна дитина зі сім’ї може бути донором, — каже Олександр Лисиця, завідувач відділення трансплантації кісткового мозку Охматдиту. — Адже прийнято вважати: максимальний шанс, що одна дитина підійде іншій, — 25%”.
На трансплантацію довелося їхати до столичного Охматдиту. Після необхідних обстежень і досліджень крові донором обрали семирічного Андрійка.
За словами матері, два дні по чотири години Андрійкові робили забір стовбурових клітин. “Синочок лежав у палаті, бавився в гаджеті, тим часом із однієї його вени брали кров, апарат відсіював стовбурові клітини, решту повертав в іншу його вену”, — розповідає Наталя.
Синочок лежав у палаті, бавився в гаджеті, тим часом із однієї його вени брали кров, апарат відсіював стовбурові клітини, решту повертав в іншу його вену.
27 липня минулого року, коли Ані сповнився рік і місяць, їй провели трансплантацію. Мама з дочкою оселились у стерильному боксі. Навіть вікна там не відчиняли, свіже повітря подавали крізь спеціальну витяжку.
“У донечки був повністю відсутній імунітет. На 20-й день після операції з’явились перші лейкоцити, це свідчило, що новий кістковий мозок запрацював, — пояснює Наталія Гураль. — Донька почала добре їсти, бігати в ходунках”.
А Андрійко після операції якось спитав бабусю: “Коли я помру?” Хлопчик подумав, що, оскільки віддав для сестрички свої клітини, то більше не житиме. “Я досі не можу стримати сліз, згадуючи про це”, — зізнається мати.
До речі, вже через місяць після забору крові аналізи донора були в нормі. За час, що минув після того, Андрійко лише раз захворів. Ані ж після трансплантації кісткового мозку провели чотири пункції. Аналізи в нормі, отже, кістковий мозок прижився й запрацював на повну.
За словами мами, вона зауважує особливий зв’язок між Андрійком і Нютою (так він називає сестричку, якій врятував життя). “Андрійко дуже уважний до неї. Вона ж завжди біля нього, а коли йдемо надвір, першими дістає саме його сандалі, тоді — всіх інших”, — каже Наталя.
Що цікаво, до трансплантації у дівчинки була друга позитивна група крові, а опісля стала другою негативною, як і в її рятівника.
Нещодавно Ані виповнилось два рочки. І її дитинство нарешті стало щасливим!
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про те, якими симптомами може проявлятись алергія
