П’ять років тому івано-франківські медики виявили у шестирічного Святослава злоякісну пухлину в тазі. Дитина перенесла чотири оперативні втручання. Всю початкову школу хлопчик провів або в лікарняній палаті, або ж удома. Навчався за індивідуальною програмою. Але відтепер у нього з’явився шанс на повноцінне життя.
— Святославові батьки звернулися до місцевих лікарів зі скаргами на біль у нижній ділянці живота дитини, порушення сечовипускання, з’явились ознаки кишкової непрохідності. Прикарпатські медики обстежили хлопчика й виявили великий новоутвір, який займав половину черевної порожнини, що й призвело до деформації живота та розвитку важких симптомів. Провели біопсію, аби визначити, доброякісний процес чи злоякісний, адже від цього залежить тактика лікування, — розповідає Олександр Калінчук, хірург, медичний директор дитячої лікарні святого Миколая (Перше ТМО міста Львова). — На жаль, пухлина виявилась злоякісною. Тож спершу маленькому пацієнту провели хіміотерапію, внаслідок якої новоутвір зменшився та звільнив пряму кишку. А опісля у столичному Інституті раку дитині видалили пухлину разом із сечовим міхуром і частину кишківника, з якої сформували штучний сечовий міхур. А ще — встановили на черевній стінці дві стоми (спеціальні хірургічні отвори) — колостому та уростому, щоб виходила сеча і кал.
Увесь цей час Святослав навчався індивідуально, не ходив до школи, бо перебував під пильним контролем лікарів. Йому дуже бракувало спілкування з однолітками, він мріяв пограти у футбол. Та дві стоми потребували ретельного догляду. Недавно медики визначили, що пацієнт перебуває в стадії стійкої ремісії, у нього немає ознак злоякісного процесу. Оскільки кишківник функціонував добре, однієї стоми можна було позбутись. І ми у цьому допомогли, провівши реконструкцію кишківника.
— Що вона передбачала?
— Це доволі важка операція, яка тривала чотири години. Ускладнив ситуацію той факт, що після кількох хірургічних втручань у пацієнта розвинулася злукова хвороба — внутрішні органи малого таза були наче спаяні між собою. Тож спершу ми відшукали частину прямої кишки, яка залишилась у черевній порожнині, звільнили від злук, висікли норицю. А тоді від’єднали колостому й зшили ділянку кишківника, що відновила функціонування, з частиною прямої кишки, яка була “вимкнена” протягом п’яти років.
— А уростому також можна буде закрити?
— На жаль, вона залишиться на все життя. Адже сечовий міхур — складна структура, яка регулюється центральною нервовою системою. Штучний міхур не відчуває наповнення чи спорожнення сечею.
— Чому в дітей розвивається такий вид раку?
— Згідно зі статистикою, рак виникає у 14 — 15 дітей на сто тисяч дитячого населення. А з-поміж цієї кількості онкохворих пухлини м’яких тканин малого тазу діагностують у 2 — 3 дітей. Тобто це доволі рідкісне захворювання. Є чимало теорій, чому ця важка недуга вражає дітей. Припускають, що у 20% випадках йдеться про генетичні аномалії. Але в переважній більшості випадків виявити причину такого раку неможливо.
Пригадую, як півтора року тому до нас потрапив дворічний пацієнт, в якого злоякісна пухлина малого таза спричинила кишкову непрохідність. Дитина пройшла хіміотерапію. А під час оперативного втручання ми видалили новоутвір, сечовий міхур пацієнта й сформували натомість штучний орган з частини його кишківника, який вдалось врятувати. Вивели зі штучного органа стому з клапаном, завдяки чому сеча не тече постійно, йдеться про кероване спорожнення (для цього треба відкрити клапан, випустити сечу й закрити стому). Тож у цьому випадку обійшлось без задіяння зовнішнього сечоприймача. Хоч так буває не щоразу, все залежить від анамнезу.
До слова, рак м’яких тканин малого таза розвивається і в дівчаток, симптоми ідентичні: болі внизу живота, порушення дефекації та сечовипускання.
