Дональд Трамп готовий обговорювати довгострокові безпекові зобов’язання для Києва лише після угоди про припинення війни. На цьому, за даними західних аналітиків, наголосив держсекретар США Марко Рубіо в телефонній розмові з європейськими посадовцями.
В Україні такий варіант вважають неприйнятним. Завершення цієї війни дуже важливе, але ще важливіше поставити всі можливі запобіжники для початку нової, певні експерти. Дієві гарантії безпеки — це питання життя та смерті для нашої держави. Вони незаперечно мають бути в пакеті з мирними угодами та схвалені в парламентах країн-гарантів і в американському Конгресі. В іншому разі це буде “Будапешт-2”.
— Чому США готові відкласти питання гарантій?
— Команді Трампа і йому самому дуже не хочеться надавати серйозні безпекові гарантії Україні, — каже політичний експерт Ярослав Макітра. — Президент США налаштований укласти мирну угоду між Україною та Росією і сам уже готовий підписувати якісь документи, але на яких умовах це відбудеться, його мало цікавить. Основна тактика Трампа — тиск на слабшого, у цьому випадку — на Україну.
Надання гарантій, яких вимагає Київ, було б логічним. Але вони можуть викликати спротив РФ, і мирні угоди можуть бути відкладені. Це вочевидь розуміє Трамп, тому готовий говорити про безпекові зобов’язання пізніше.
— Найімовірніше, пункту щодо гарантій безпеки для України не буде, — зазначає політтехнолог Андрій Золотарьов. — На жаль, Сполучені Штати вкотре демонструють, що вони доволі ненадійний партнер, надто для слабких, на їхню думку, країн. Підтверджуються слова Генрі Кіссінджера (політолог і колишній держсекретар США. — Авт.), який ще 50 років тому казав, що бути ворогом Америки може бути небезпечно, але бути другом Америки — фатально.
Як відомо, під час громадянської війни у Китаї США, можна сказати, залишили тамтешній уряд сам на сам з комуністами, яким допомагав Сталін і які остаточно перемогли, проголосивши наприкінці 1940-х років створення КНР. Так само США у 1973 році покинули напризволяще владу Південного В’єтнаму, що призвело до краху цієї держави. Тобто американці не мали бажання надавати своїм партнерам ніяких гарантій безпеки.
— Ще на початку року, зокрема під час дискусії в Овальному кабінеті і до літа-осені, США взагалі відмовлялися надавати нам будь-які гарантії безпеки, — зауважує політолог Володимир Фесенко. — Американці казали: “Це справа європейців. США до гарантій не мають стосунку”. Завдяки наполегливим зусиллям української дипломатії нам вдалося переконати американців, що вони також повинні долучитися до процесу надання гарантій Україні. Нині це питання у Вашингтоні розглядають, і це вже прогрес.
Тепер американці тиснуть на нас через об’єктивну воєнну ситуацію, на жаль. Вони кажуть: “Або ви ідете на поступки, або миру не буде, і завтра-післязавтра до вас будуть ще вищі вимоги”. Гарантії безпеки можуть бути одним із пунктів торгів. Для нас такий підхід, коли спершу угода, а потім гарантії безпеки, — неприйнятний. Це має бути частиною мирної угоди. Припускаю, що американці пропонують такий варіант: політично узгоджуємо гарантії безпеки під час підписання мирної угоди, а юридичний договір укладаємо вже після цього. Теоретично це можливо, але тут є свої ризики.
— Які саме безпекові зобов’язання західних партнерів можуть бути надійними для нас?
● В. Фесенко:
— Однією з гарантій безпеки має бути надання зброї Україні. У мирному договорі варто зазначити, що США сприятимуть збереженню і розвитку оборонного потенціалу України, постачатимуть їй озброєння тощо. А це означає підписання угод про партнерство, в ідеалі — про надання Україні статусу союзника США поза межами НАТО. Тобто мають бути юридичні зобов’язувальні угоди, а не просто безпекові угоди, які ми підписали під час президентства Байдена і про які Трамп забув наступного дня після приходу до Білого дому. Ці юридично зобов’язувальні угоди мають бути ратифіковані в Конгресі.
● А. Золотарьов:
— Вступ до НАТО, розміщення ядерної зброї, розгортання великого військового контингенту союзників на території Україні — ці заходи могли б бути дієвими безпековими гарантіями для нас. Але ми розуміємо, що США на таке не погодяться. Сенатор-республіканець Ліндсі Грем уже заявив, що на це сподіватись не варто.
● Я. Макітра:
— Головною гарантією безпеки для нас у ситуації, в якій ми опинилися, мало б бути міжнародне право. Але нині його знехтувано. Ми бачимо, що західні держави готові за певних умов іти на поступки агресорові. Що спільного це має з міжнародним правом? Нічого. Тож усе, що підпише Росія, навіть разом зі США, може бути нівельовано у будь-який момент. Жоден документ нині не гарантує абсолютно нічого. Уже був Будапештський меморандум, були Мінські угоди, і це не завадило Росії розпочати повномасштабну агресію.
Найнадійнішою гарантією безпеки для України є сильна, боєздатна армія і розуміння росіянами того, що тільки-но вони спробують знову сюди лізти — дістануть по зубах. Треба зробити так, щоб українська армія розвивалася і була сильною. Це головний аспект, на якому варто акцентувати увагу на переговорах. Переконаний, українські перемовники намагаються саме так робити.
— Чим може обернутися для нас підписання мирної угоди без гарантій безпеки?
● А. Золотарьов:
— Нагадаю, після Першої чеченської війни були укладені Хасав’юртівські угоди, згідно з якими російські війська мали вийти з Чечні. Але за три роки РФ повернулася, і почалася Друга чеченська війна.
Навіть якщо ми тепер вийдемо з Донбасу і воєнні дії припиняться на нинішній лінії фронту, деякі Z-патріоти в РФ можуть вважати мирні угоди ганебними і закликати до досягнення усіх цілей “СВО”. Це означає, що ризик повторного вторгнення агресора висітиме над нами як дамоклів меч.
