Кожен ранок ученого-довгожителя Максима Дудченка починається традиційно: о 6.00 — підйом, годину робить зарядку, далі вмивається, потім снідає і йде на роботу 2,5 кілометра пішки. Він — професор Української медичної стоматологічної академії.
“Сучасні досягнення цивілізації позбавляють нас мотивації багато рухатись. Але ж це проблема для нашого організму! Ось тому я так багато ходжу, — всміхається. — Після того як переніс три інфаркти, привчив себе до різних вправ. Щоранку обов’язково присідаю: це стимулює серцево-судинну систему. Люблю повисіти на перекладині, повигинатись у різні боки. Ну і, звичайно, пройтися — п’ять кілометрів щодня”.
Попри поважний вік, професор читає лекції, ознайомлюється з науковими досягненнями та сучасними методами лікування, багато читає і пише (лише цього року побачили світ три його праці).
Цікавлюся, чи користується Максим Андрійович окулярами. “Ні, в мене їх немає, — приголомшує довгожитель. — Ще торік і читав, і писав без окулярів. А тепер от — з лупою: зір трішки погіршився”.
Раціон сторічного професора невибагливий: зранку — куряче яйце і чай, в обід — борщ, варена картопля, трішки м’яса та обов’язково молоко, ввечері — кефір з хлібом.
“А ви чули про ювенологію? — питає з усмішкою Максим Андрійович. — Вона припускає, що людина максимально може прожити 1200 років, а в середньому — 400. Оскільки у мене став погіршуватись і зір, і слух, то я, мабуть, погоджусь на другий варіант!”
Читайте також про те, як працетерапія допомагає боротися з емоційними кризами.
