Вісцеральні жирові відкладення мають бути в організмі здорової людини, оскільки вони захищають внутрішні органи від стороннього впливу. Однак їхня маса не повинна перевищувати 10 — 15% загальної кількості жиру в організмі. “Надмір такого жиру і його накопичення навколо шлунка, печінки, жовчевого міхура, кишківника, нирок і статевих органів вкрай небезпечні для здоров’я”, — каже дієтологиня Олена Андріяшко.
“Надмірна кількість цього жиру блокує приплив крові й лімфи до внутрішніх органів, погіршує вентиляцію легень, — веде далі фахівчиня. — Також може призвести до варикозного розширення вен, інфаркту міокарда, гормональних порушень, нічного апное (нападів задухи), атеросклерозу, остеопорозу та онкології. Люди із надлишком такого жиру страждають також від відчуття слабкості, нападів неконтрольованого апетиту.
Додам, що вісцеральний жир — не те саме, що підшкірний. Останній розташований власне під шкірою, а вісцеральний — це той, який оточує внутрішні органи людини”.
— Чому виникає надлишок вісцерального жиру?
— Поширені причини — неправильне харчування з надміром вуглеводів (солодощів, картоплі, борошняних виробів) та часті стреси, оскільки гормон кортизол, який виробляється при них, збільшує кількість жиру в клітинах. Також надлишок вісцеральних відкладень спричиняють ненормований сон, спадковість та вікові зміни.
У моїй практиці було чимало пацієнтів із надміром вісцерального жиру. Пригадую, звернувся 50-річний чоловік. Колись він був професійним футболістом, тому дотримувався спеціальної дієти, вів активний спосіб життя. А як втратив роботу, став більше часу проводити вдома, нехтувати правильне харчування. Через надмір вуглеводів, які негативно впливали на роботу підшлункової залози та печінки, утворився великий шар вісцерального жиру в зоні живота. Лише коли він почав харчуватися за меню спеціальної дієти, то став худнути, а його самопочуття покращилося. Також до мене зверталася жінка, яка жила в селі та багато працювала по господарству — тож фізичних навантажень не бракувало. Проте в її раціоні був надлишок вуглеводів, а от білкової їжі — обмаль. Так і виник надмір вісцерального жиру.
— Як можна визначити кількість вісцерального жиру?
— Насамперед потрібно виміряти талію та переконатися, чи її розмір у нормі. Нагадаю, що для жінок ця цифра має не перевищувати 85 сантиметрів, для чоловіків — 88. Далі необхідно виміряти об’єм стегон у верхній їх частині, а тоді поділити розмір талії на розмір стегон. Отриманий коефіцієнт вкаже на відхилення від норми. Для жінок вона становить не більше як 0,88, а для чоловіків — не більше як 0,95.
— Як боротися з недугою?
— Найкращим способом ефективної боротьби з вісцеральним ожирінням є вчасна діагностика та курс лікування, який складається з двох етапів: зниження ваги (від 3 до 6 місяців) та її стабілізація (від 6 до 12 місяців). Якщо хвороба спровокована неправильним харчуванням та малорухливим способом життя, то для одужання потрібна збалансована дієта, фізичні навантаження та призначення медикаментозних препаратів, а в запущених випадках також хірургія. Усе набагато складніше, коли йдеться про генетику та вроджені хвороби: якщо ці фактори спровокували розвиток вісцерального ожиріння, то воно, найімовірніше, стане
хронічним.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як повернути нюх після ковіду
