Психогенна амнезія — такий діагноз у воєнний і повоєнний періоди, на жаль, лікарі ставлять нерідко. Ще вчора фізично і психічно здорова людина раптом усвідомлює, що у неї проблеми з пам’яттю, і то доволі серйозні. Які глибинні причини цього явища і чи можна повернути втрачену пам’ять?
— Амнезію (втрату спогадів чи неможливість сформувати нові) можуть спричинювати неврологічні ушкодження структур головного мозку, — каже професор Євген Заїка, кандидат психологічних наук, психолог. — Доволі часто це відбувається внаслідок сильного удару по голові, кисневого голодування тощо. Утім буває, що мозок людини негативних фізичних впливів не зазнав, але психологічна травма така потужна, що розвивається психогенна амнезія.
У спеціальній літературі описано чимало епізодів саме такого виду амнезії у жертв воєнних злочинів. Наприклад, одна молода жінка, уродженка Боснії, панічно боялася приміщень без вікон. Опинившись у такому приміщенні, переживала панічні атаки. На сеансах у психотерапевта з’ясувалося, що підлітком у зоні жорстоких бойових дій ця жінка пережила спробу згвалтування. Це сталося у підвалі — глухому приміщенні без вікон. Фізичної шкоди дитина, на щастя, не зазнала, але її психіка постраждала. Всі події, що передували нападу, і навіть те, де він стався, були наче стерті з пам’яті потерпілої.
Їй, як і багатьом людям з психогенною амнезією, знадобилася тривала психотерапевтична терапія, аби життя увійшло в нормальну колію. Довелося поновити у пам’яті драматичний епізод з життя, який спричинив і підживлював психологічну травму.
— Але як сталося, що він був наче стертий із пам’яті?
— Гормони стресу можуть провокувати гострі та хронічні зміни в певних ділянках мозку, найчастіше погіршують довгострокову пам’ять. Далі мозок блокує болючі спогади, і з часом вони стають недоступними.
Через це у потерпілого можлива поява великих прогалин у пам’яті, коли з неї випадають години, дні, а часом навіть тижні або роки, що передували трагічній події, зокрема і її саму. Психогенну амнезію може спровокувати і травматичний епізод, лише свідком, а не учасником якої людина стала. Наприклад, побачила фізичне чи сексуальне насильство, вибух, трагічну смерть близької людини. А вік постраждалого в цій ситуації значення не має — усе залежить від особистої реакції на стрес.
— Можливо, це й краще для людини, що мозок блокує надто болісний спогад?
— Річ у тім, що цей спогад, хоч і недоступний свідомості, може далі впливати на поведінку людини. І йдеться не лише про страх перед ліфтом (як в описаному випадку), а й про неспроможність згадати конкретний період життя. І ці провали в пам’яті не дають людині спокою. А буває (на щастя, доволі рідко) і генералізована амнезія, внаслідок якої пацієнти забувають, хто вони і звідки. Це наче втратити себе.
— Чи реально вивести людину зі стану психогенної амнезії?
— На щастя, у більшості випадків — так. Застосовується психотерапія, іноді у поєднанні з лікарськими препаратами, гіпнозом. Іноді спогади повертаються самі, щойно людина опиняється у безпечному місці, якомога далі від джерела стресу.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також історію 32-річного майора Нацгвардії Романа Собківа, який загинув на Київщині
