33-річна івано-франківчанка пройшла численні обстеження й лікування, аби зрозуміти, в чому причина болю. Але все було марно. Та нещодавно на основі даних МРТ та УЗД у жінки запідозрили рідкісну патологію — синдром Лускунчика. Пацієнтку скерували на додаткові обстеження до Львова.
“Жінка скаржилась на регулярні сильні болі зліва у попереку, в животі й ділянці таза, — розповідає Ігор Кобза, професор, судинний хірург, завідувач кафедри шпитальної хірургії ЛНМУ. — Ми провели дообстеження й підтвердили попередній діагноз — синдром Лускунчика. Але було очевидно, що проблема полягала не лише в цій патології. У результаті повторної діагностики виявили ще й синдром Мея Тернера”.
За словами лікаря, йдеться про доволі рідкісні вроджені патології. Що цікаво, у світі було проведено менше ніж 500 операцій пацієнтам із синдромом Лускунчика. А хворих із синдромом Мея Тернера майже не оперують через ризик важких ускладнень.
“Внаслідок синдрому Лускунчика в пацієнтки була звужена ліва ниркова вена. У нормі вона має йти під прямим кутом, а через патологію кут був гострий, відтак через перетискання погіршувався відтік крові з лівої нирки, яка була збільшена в розмірах, — пояснює Ігор Кобза. — Власне, таку назву синдром отримав через те, що верхня мезентеріальна артерія (яка постачає кров у кишківник) і аорта перетискають ниркову вену, наче лещата (які лускають горіх. — Авт.).
А при синдромі Мея Тернера відбувається перетискання лівої загальної клубової вени, яка “збирає” кров з лівої ноги та лівої частини таза. Внаслідок порушення відтоку може розвинутись набряк ноги (у пацієнтки цього не сталось) або розширення вен таза — саме це й відбулось”.
Тож команда з чотирьох судинних хірургів, анестезіолога, анестезистки й операційної сестри протягом трьох годин проводили оперативне втручання. За словами Ігоря Івановича, спершу ліквідували синдром Лускунчика — перенесли ниркову вену в іншу позицію, аби уникнути її перетискання.
А тоді взялись за другу патологію і виявили, що загальна клубова вена через перетискання тазовою клубовою артерією була розширена до гігантських розмірів — у нормі її ширина становить 8 міліметрів, а в цьому випадку сягала приблизно 4 сантиметрів. Їх відділили й провели шунтування, аби покращити відтік крові”.
Уже наступного дня пацієнтка констатувала: біль минув! Вона могла вставати, ходити. Але раптом її стан почав погіршуватись, з’явились ознаки кровотечі. Виявилось, у неї розвинулась рідкісна реакція на ліки...
“Після операції пацієнтка отримала невелику дозу антикоагулянту, який призначають для профілактики утворення тромбів у венах, — пояснює Ігор Кобза. — Та раптово в неї розвинулась індукована тромбоцитопенія — доволі рідкісне ускладнення, через яке втричі знизився рівень тромбоцитів у крові й почалась кровотеча в маленькій судинці. Тож довелось провести повторну операцію”.
Зрештою, на цьому поневіряння франківчанки завершились, адже через шість днів її стан нормалізувався. Жінка повернулась додому.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, що таке мавпяча віспа, яка налякала світ
