“Дорога редакціє! Моїй 4-річній онуці поставили діагноз — епілепсія і прописали доволі сильні препарати для лікування. Утім багато хто каже, що діти переростають цю хворобу... Де правда? Допоможіть з’ясувати”.
Ганна Миколаївна, Тернопільська область
До розмови ми запросили Людмилу Кирилову, докторку медичних наук, керівницю відділу психоневрології для дітей з перинатальною патологією та орфанними хворобами ДУ “Інститут педіатрії, акушерства і гінекології імені академіка О. М. Лук’янової НАМНУ”.
— Пані Людмило, які причини епілепсії?
— В основі виникнення цієї хвороби — порушення процесів збудження і гальмування у корі головного мозку, порушення його синаптичної пластичності та інше. Однак причини цих порушень остаточно не визначені. Є гіпотези про зв’язок епілепсії та впливу на вагітну жінку радіації, пестицидів або ж нейроінфекцій, впливу на дитину кисневого голодування. Спричиняють епілептичні напади й новоутвори головного мозку.
— Якщо хтось у сім’ї вже хворіє на епілепсію, наскільки високий ризик, що ця патологія проявиться у дитини?
— Якщо один із батьків страждає на епілепсію, то ризик розвитку хвороби у його дитини більший. Ризик підсилюється, якщо вагітна жінка перехворіє на інфекційну хворобу (енцефаліт, менінгіт, герпес, лаймбореліоз тощо), чи у випадку пологової травми у новонародженого. У той же час навіть у родині, де ніхто не хворіє і не хворів на епілепсію, може народитися дитина, в якої цю патологію спричинила генетична поломка, що сталася під час формування плоду.
На жаль, немає пренатальних досліджень, які виявляють схильність до епілепсії у майбутньої дитини.
— Які перші прояви епілепсії? Це завжди напад із судомами, конвульсіями, затьмаренням свідомості?
— Є різні форми цієї хвороби. Перші ознаки епілепсії класичного типу в деяких пацієнтів з’являються ще перед нападом і супроводжуються аурою — нетиповими відчуттями на кшталт дивних звуків або спалахів перед очима. Далі — класичний напад зі скороченням м’язів, закиданням голови, втратою контролю над свідомістю і рухами. У дітей, особливо до одного року, епілепсія може бути й безсудомною. Проте — не безсимптомною. І, на жаль, перші симптоми, що зазвичай проявляються ще на першому році життя ди-
тини, можуть бути не розпізнані батьками. Скажімо, малюк повільно розвивається. Починаючи від двох місяців — як це зазвичай буває зі здоровими дітьми — не слідкує оченятами за іграшкою, не реагує на звуки, а у період, коли ровесники вже говорять перші слова, мовчить.
У такій ситуації можна запідозрити затримку психоемоційного розвитку дитини внаслідок епілептичного стану. Важливо негайно звернутися до дитячого невролога.
— На що, крім цих особливостей, батькам слід звернути увагу?
— Наприклад, дитина вже почала ходити, але надто часто спотикається і падає. Чи раптово фокусується на одній точці, не реагує на подразники. Важливо звернути увагу, як спить немовля. Можливо, часто просинається? Якщо постійні пробудження супроводжуються й затримкою у розвитку, це може свідчити про безсимптомну епілепсію.
У моїй практиці був характерний випадок. Півторарічна дитина зовсім не намагалася говорити. Хтось би подумав: нічого, “розговориться”, бо й насправді малята починають говорити у різний вік. Але в цій ситуації батьки недарма насторожилися. Під час огляду я помітила спонтанне скорочення м’язів обличчя маленького пацієнта. Подальше обстеження підтвердило підозру про епілепсію.
— Які саме обстеження допомагають вчасно визначитися з діагнозом епілепсія?
— Після огляду пацієнта, анамнезу і клінічного обстеження дуже важлива енцефалограма (ЕЕГ) — графік електричної активності головного мозку. Після цього дитячий лікар-невролог може призначити МРТ, МРТ зі трактографією — це один з новітніх методів, що вказує на органічне ураження головного мозку, на недорозвинутість певних його центрів.
— Чи може дитина перерости епілепсію?
— На жаль, ні. Однак вчасна діагностика і терапія дозволяють покращити контроль над нападами і максимально зменшити ймовірність їх повторення. Якщо маленькі пацієнти, в яких немає грубих змін у головному мозку, вчасно отримали грамотне адекватне лікування, то у майбутньому вони живуть повноцінно з ймовірністю 80 відсотків.
Водночас важливо знати, що напад епілепсії у такої людини може спричинити надмірне емоційне і фізіологічне навантаження, тепловий удар, електропроцедури, кисневе голодування внаслідок підйому в гори. Тож потрібно і в дорослому віці уникати таких провокативних факторів.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також найважливіше про розвиток та лікування подагри
