До повномасштабного вторгнення путіна в Україну 28-річний Олег Смірнов мешкав у селищі Димер, що на Київщині. П’ять років він регулярно, за суворим графіком проходив гемодіаліз — це один з методів позаниркового очищення крові, без якого хворий приречений на смерть. Та коли селище окупували нелюди-московити, Олег два тижні не міг пройти процедуру. Щоб вижити, потрібно було терміново евакуюватися...
“До річки Ірпінь, що в селі Демидів, мене довіз вітчим, — каже Олег Смірнов. — Далі я через зруйнований міст йшов пішки, з останніх сил, з абсолютною інтоксикацією організму... Я мав дістатися території, яку контролюють ЗСУ.
Ледве рухався, але зупинятися не міг. На асфальті валялась пляшка з водою, я підняв її і став пити... Пройшов ще 500 — 700 метрів, відчув, що непритомнію. На щастя, мене підхопили волонтери. А далі — все як у тумані...”
Олега відвезли до лікарні в Києві. Там йому надали допомогу, і він вирушив у Бельгію, до подруги його матері.
“Вона оформляла запити до тамтешніх клінік, аби мене прийняли на гемодіаліз. Тепер я лікуюся в місті Локерені, де й проживаю, — ділиться чоловік. — Місцеві люди дуже переживають за українців. Санітари, лікарі, провізори, продавці постійно мені кажуть: “Ви, українці, повинні вбити путіна!” Ну що ж, якщо на нас покладають такі надії, то у нас немає вибору!”
30-річна киянка Наталя Павленко вже 18 років проходить гемодіаліз. “Тепер — не за таким графіком, як до війни, а з великими перебоями, — каже жінка. — Наслідок — сильне недоочищення крові, що дуже впливає на самопочуття...”
За словами пані Наталі, для людей, котрі проходять гемодіаліз, критичною є тривала комендантська година — як-от у Києві 4 доби. “Наприклад, людина має проходити процедуру у вівторок і п’ятницю. У понеділок повідомляють, що у вівторок діалізу не буде. Бо 4 дні — комендантська година. Отже і в п’ятницю діаліз неможливо пройти. Тож треба чекати тиждень”, — пояснює жінка.
“Сьогодні проведення гемодіалізу в умовах постійних ударів артилерії, крилатих і балістичних ракет по населених пунктах, а в них і по лікарнях стає надскладним завданням, — каже Олег Нежурін, голова благодійної громадської організації “Асоціація пацієнтів гемодіалізу”. — Ми стикнулися з тим, що в багатьох містах люди просто не можуть одержати життєво необхідну послугу. Багато медиків покинули міста, що вже зазнали обстрілів. А ті, хто залишився, мають колись спати і відпочивати... Так, медперсоналу бракує”.
Волонтерські організації займаються евакуацією таких пацієнтів — як на Захід України, так і за кордон.
“Нашими справжніми друзями виявились поляки, чехи, словаки, румуни... Вони приймають українців у свої лікарні і забезпечують усім належним безплатно”,— додає Олег Нежурін.
Звернутись в Асоціацію пацієнтів гемодіалізу можна за номером телефону 095 580 8792.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також розповідь жінки, яка була змушена жити із новонародженим сином у підвалі
