Коли до Львівської обласної клінічної лікарні потрапила 58-річна пацієнтка з кровотечею дванадцятипалої кишки, медики спершу й запідозрити не могли, що причиною було півметрове новоутворення у животі, пише газета Експрес.
"До реанімаційного відділення покликали медиків із гінекологічного відділення на консультацію, — розповідає Ярина Іванків, лікарка-інтерн. — У результаті виявилось, що причиною важкого стану пацієнтки стала міома матки. Вона з роками має тенденцію до збільшення". Велетенська пухлина тиснула на внутрішні органи й загрожувала важкими ускладненнями. Могла статись гостра затримка сечі через перетискання сечового міхура, непрохідність кишківника — через компресію, маткова кровотеча...
За словами Ярини Іванків, міома досягла таких розмірів, що живіт пацієнтки виглядав як при дев'ятимісячній вагітності, ще й постійно збільшувався.
Ще раніше при обстеженні пацієнтці діагностували ожиріння ІІІ ступеня та інші супутні патології. Та жінка до лікарів не поспішала. Її близька родичка свого часу померла через пухлину. Тому хвора боялась іти на обстеження, особливо після того, як багато років тому у неї виявили міому.
"Ця пухлина росла більш як 20 років, — додає Ліліана Кропивницька, завідувачка гінекологічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні. — Вона досягла діаметру 50 сантиметрів і ваги 20 кілограмів. Під час операції, що тривала понад чотири години, було важко видалити її, адже маткова пухлина (з м'язового шару) зрослась із внутрішніми органами. Крім цього, було складно просто підняти та витягти її з живота. За 30 років лікарського стажу пухлину таких розмірів мені не доводилось бачити".
За словами Ліліани Петрівни, міома матки може мати розміри від півсантиметра. Декілька років тому пані Кропивницька лікувала пацієнтку з величезною кістомою: у пухлині яєчника було 10 літрів рідини. А тепер — рекордна за розмірами міома. Що казати, до операції пацієнтка важила 125 кілограмів, а після — 103! Одразу мінус 22 кілограми...
Операцію з видалення пухлини хірурги провели на початку січня, днями пацієнтку виписали додому. Перше, що вона зауважила після того, як позбулась надважкого новоутворення, — це легкість. Адже роками їй було важко жити з таким об'ємом живота. Жінка потерпала через задишку, а щоби вночі перевернутись на інший бік, прокидалась, брала живіт і буквально переносила його через себе. Нині страшенно жалкує, що так довго зволікала.
Перше, що вона поспішила зробити після повернення з лікарні, — придбала новий одяг, на декілька розмірів менший. Адже старі сукні та спідниці тепер на неї завеликі. Каже, що це початок нового життя, в якому вона добре почувається, радіє кожному дню й спокійно спить.
