38-річний мешканець Рівненщини мав законне право на відстрочку по догляду хворої матері. Поштою надіслав у ТЦК заяву з усіма необхідними документами, але відповіді не одержав. Натомість отримав повістку з’явитися у військкомат 29 січня цього року.
Під час візиту військовозобов’язаний повідомив співробітникові ТЦК про своє право на відстрочку й надав ще один примірник заяви з копією необхідного пакета документів. Але їх чомусь не прийняли до розгляду. Чоловіка направили на ВЛК, а наступного дня наказом начальника військкомату мобілізували й скерували у навчальний центр для проходження служби.
Після прибуття у підрозділ новобранець поінформував відповідальних осіб про незаконну мобілізацію і написав рапорт на звільнення. Однак у навчальному центрі лише руками розвели. Мовляв, нічого не можемо вдіяти. Відтак чоловік звернувся з позовом до Рівненського окружного адміністративного суду. В ньому, зокрема, зазначив, що має на утриманні матір, котра не може самостійно пересуватися та обслуговувати себе, і, згідно з витягом з постанови лікарсько-консультативної комісії, потребує постійного стороннього догляду. Фігурант просив скасувати незаконний наказ про мобілізацію та звільнити його зі служби.
На цей позов командування навчального центру подало відзив, у якому зазначило: перевірка підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення не здійснюється військовими частинами. Це обов’язок ТЦК. Але суд дійшов висновку, що без розгляду заяви військовозобов’язаного й відповідного рішення комісії мобілізувати позивача не мали права. Тому наказ начальника ТЦК про призов на службу Феміда скасувала. А ось наказ командира навчального центру про його зарахування до списків військової частини залишила у силі. Суд аргументував своє рішення тим, що порушення ТЦК процедури призову не може бути достатньою підставою для скасування наказу командира військової частини. Тим паче, що в матеріалах справи немає документального підтвердження, що частина на момент прийняття бійця на службу володіла інформацією щодо звернення позивача із заявою про надання відстрочки.
Також Рівненський окружний адміністративний суд зауважив: “Факт здійснення позивачем догляду матері, яка потребує постійного стороннього догляду, але при цьому не є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, не є підставою для звільнення позивача зі служби відповідно до закону “Про військовий обов’язок та військову службу”. Тобто, аби військовому звільнитися зі служби, його матері потрібно оформити інвалідність.
