За даними дослідження, проведеного в Кембриджі, від 5 до 10% населення планети не можуть розпізнавати і виражати власні емоції. Такий стан називається алекситимією. Автор цього терміна — гарвардський психіатр Пітер Сифнеос, який створив його у 1973 році. У перекладі з грецької “алекситимія” означає відсутність слів для почуттів. Як виникає такий стан?
Говоримо на цю тему з клінічною психологинею, гештальт-терапевткою Наталією Раїник та психотерапевткою Анною Синицькою.
— Як виникає алекситимія?
Н. Раїник:
— Одразу зазначу: це не діагноз, такої хвороби немає в класифікаторі. Це стан, коли людина не розуміє власних емоцій, не може їх визначити й озвучити. Наприклад, я питаю у пацієнта, що він зараз відчуває, а у відповідь чую: “нічого”, або ж людина висловлює лише фізичні відчуття (наприклад, незручно сидіти). Проблема може розпочинатися з дуже раннього віку. Дитина вчиться виражати емоції, беручи приклад з батьків. Якщо мама й тато не виявляють почуттів, то й малюк не може навчитися це робити. Крім того, часом батьки самостійно блокують дитині можливість виявити емоції: “Не плач!”, “Не кричи!”, “Не можна злитися!”. У результаті малюк перестає виявляти не лише такі здебільшого негативні емоції, а загалом усі.
А. Синицька:
— Також причиною алекситимії може бути серйозна психологічна травма в будь-якому віці. Річ у тім, що будь-який стрес пов’язаний з емоціями — і згодом людина підсвідомо боїться відчувати їх, щоб не повернутися до тієї травми, важких переживань. Вона підсвідомо вирішує взагалі нічого не відчувати, ніж знову пережити той біль. Крім того, є дослідження, які вказують на те, що алекситимія буває вродженою (є припущення, що в цьому винен обрив зв’язку між лімбічною системою мозку й неокортексом — так званим раціональним мозком. — Авт.).
— Чи небезпечна алекситимія для фізичного здоров’я?
Н. Раїник:
— Так. Існує ризик набути ті хвороби, причиною яких є, зокрема, нерви. Це передусім серцево-судинні хвороби, гастрити та виразки. Адже якщо людина не проживає всі свої емоції, не видає їх назовні, то вони залишаються всередині, стрес накопичується. Наслідки можуть проявлятися на фізичному злоров’ї.
Окрім того, стримування почуттів призводить до депресії. Лише уявіть собі стан, коли ніщо не приносить емоцій — ані негативних, ані позитивних.
А. Синицька:
— Є люди, які адаптуються до такої своєї якості й навіть не намагаються щось змінити. Вони сприймають це як власну перевагу, яка допомагає їм, наприклад, у кар’єрному зростанні. Проте тривале блокування емоцій може призвести до хронічних неврозів, людина не розумітиме змісту власного життя. Через це сильно страждатиме.
— Чи можливо навчитися знову відчувати емоції?
Н. Раїник:
— Можна. Це тривалий процес. З мого досвіду, потрібно приблизно рік, щоб подолати алекситимію і навчитися чути себе. Що більше бажання людини вийти з такого стану, то швидше вона зробить це. Щоби допомогти самому собі, треба регулярно відповідати на запитання “що зараз відбувається зі мною?”, “що я відчуваю?”
Дякуємо, що прочитали цей тексту газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, як полковник МВС погрожував патрульним поліцейським (відео)
