21 листопада минає десять років відтоді, як у центрі Києва зібрався Євромайдан, який згодом переріс у Революцію Гідності. Українці вийшли на протест, щоб захистити свої права і європейський вибір. Росія ж побачила в цьому загрозу, здатну зірвати плани Кремля з підкорення України. Докладніше про ці доленосні події — у розмові з істориком та політологом Олександром Палієм.
— Як Євромайдан, на який зібралася здебільшого молодь, переріс у народну революцію?
— Усе почалося з того, що 21 листопада 2013 року влада Януковича відмовилася підписати Угоду про асоціацію з ЄС, до якої держава йшла роками. На хвилі обурення декілька громадських активістів вийшли на Майдан Незалежності в Києві та поширили у соціальних мережах заклик приєднуватися до них усім небайдужим. Тоді мітингувальники вимагали лише підписання Угоди з ЄС — саме тому акцію було названо Євромайданом.
Євромайдан не був заборонений судом, тож люди, здебільшого студенти, виходили на протест з дня у день, багато хто залишався там на ніч. Уночі 30 листопада загони міліції “Беркут” напали на студентів — били їх кийками, переслідували на вулицях, гамселили ногами.
Країна була шокована небаченою досі брутальністю розправи з молоддю. Вже наступного дня, 1 грудня, кількість мітингарів у Києві сягнула, за різними даними, від кількасот тисяч до півтора мільйона осіб.
— Як розгорталися події після масштабної акції протесту проти побиття студентів?
— У центрі столиці на майдані Незалежності утворився табір — своєрідна подоба Запорізької Січі. Люди там мирно стояли, молилися, слухали виступи лідерів громадської думки та музику. Спиртні напої були заборонені, а їжу та лікування безплатно надавали волонтери. Мільйони людей по всій країні жертвували гроші й потрібні речі для мітингарів.
Майдани утворилися у всіх областях України. Тоді режим Януковича створив за допомогою найнятих за гроші осіб подобу Євромайдану — “Антимайдан”, аби вдавати, ніби влада має підтримку серед людей.
— Це означало, що протистояння між мітингарями і силовиками виходить з мирного русла?
— Так. Завдяки Євромайдану в суспільстві зникав страх. Режим шукав засобів його поновити. 16 січня 2014 року влада ухвалила так звані диктаторські закони. Було запроваджено тюремне ув’язнення за груповий протест, за носіння захисного шолома, за встановлення намету, арешт за благодійну допомогу протестувальникам тощо.
19 січня майданівці рушили до Верховної Ради вимагати скасування диктаторських законів. Правоохоронці стріляли по колоні пластиковими кулями, унаслідок чого сотні людей зазнали поранень, десятки втратили зір.
— Коли протистояння сягнуло апогею?
— 22 січня, коли “беркутівці” з вогнепальної зброї вбили майданівців — українця вірменського походження Сергія Нігояна та білоруса Михайла Жизневського, а також смертельно поранили українця Романа Сеника...
Янукович намагався виграти час, сподіваючись, що люди на Майдані втомляться або що Майдан ослабне у внутрішніх суперечках. Водночас вищі російські чиновники закликали Януковича негайно придушити протести силою. До Києва прибули агенти російських спецслужб, які координували плани знищення Майдану, з Росії літаками надходила вибухівка й спеціальні боєприпаси. За планом операції “Бумеранг” понад 22 тисячі бійців спецпідрозділів мали знищити Майдан.
— Які події стали кульмінацією Революції Гідності?
— 18 лютого тисячі мітингарів рушили до будівлі Верховної Ради на вулиці Михайла Грушевського з вимогою повернути Конституцію 2004 року, аби зменшити незаконно привласнені права Януковича, та покарати винних у побитті й убивствах. Під час раптового нападу “Беркута” і “тітушок” на демонстрантів на вулиці Інститутській та в Маріїнському парку було вбито й поранено десятки людей.
Увечері спецпідрозділи почали штурм Майдану з використанням світло-шумових та газових гранат, вогнепальної зброї та бронетранспортерів. Безперервний штурм тривав 17 годин. Часом здавалося, що нападники ось-ось переможуть. Проте майданівці встояли. У вирішальний момент прибуло підкріплення зі Львова й Тернополя.
А вже вранці 20 лютого невідомі почали стріляти по правоохоронцях і по майданівцях. Нечисленні групи мітингувальників рушили вулицею Інститутською услід за “Беркутом”, що відступав. Там їх чекала засідка — кулі автоматників та снайперів. Кадри розстрілів беззбройних людей у пластикових касках, прикритих дерев’яними чи алюмінієвими щитами, тоді облетіли увесь світ.
Того ж дня, під впливом розстрілів майданівців та їхньої звитяги, провладна більшість у парламенті розвалилася. Верховна Рада засудила вбивство громадян та заборонила силовим підрозділам використовувати зброю. Янукович погодився впродовж 48 годин обмежити права президента, повернувши редакцію Конституції, яка діяла на момент обрання. Але того ж вечора втік із країни.
— Чи виконав Майдан свою місію?
— Так. Це вже тоді була спроба наступу Росії на Україну. Але знайшлися українці, які ціною подвигу, а подекуди й власного життя, змогли врятувати Україну. Близько ста майданівців було вбито та загинуло від ран. Їх назвали Небесною сотнею.