13 липня 1939 року маловідомий ще тоді американський співак італійського походження Френк Сінатра записав свою першу платівку із піснею “З глибини мого серця” (From the Bottom of My Heart).
На той час він виступав із джаз-бендами, співав у ефірі радіостанцій, однак його популярності вистачило на продаж лише 8 тисяч примірників запису. На дебют виконавця публіка зреагувала мляво.
Та вже через чотири роки він став ідолом для тисяч юних американок. У 1945 році Френк Сінатра заробив свій перший мільйон, а за весь час артистичної кар’єри продав платівок на 150 мільйонів доларів, ставши одним із найзаможніших артистів усіх часів.
Френк Сінатра ставить автограф знаменитому коміку Джиммі Дюранте. Wiener Kurier, 1946 рік
"П'ятнадцятирічні дівчата сидять у кріслах з гарячковим поглядом. Їхні нерви напружені, вони не можуть всидіти на своїх місцях. Людина, яка доводить їх до шаленства, називається Френк Сінатра. Він носить вузький костюм у смужку, має темне, густе волосся, і вони називають його своїм богом. Шибка вітрини, в якій виставлена афіша із його зображенням, вкрита слідами поцілунків його шанувальниць. Вони закривають очі та стогнуть: "Френкі, ось я — візьми мене!" — описувала тогочасну "сінатроманію" газета Österreichischer Beobachter.
Як повідомляла тогочасна преса, Френк Сінатра не міг спокійно пройти вулицею, щоб його одразу не оточив натовп фанаток, квитки на його концерти розкуповували за тиждень, а в чергах траплялися бійки.
Шибка вітрини, в якій виставлена афіша із його зображенням, вкрита слідами поцілунків його шанувальниць. Вони закривають очі та стогнуть: "Френкі, ось я — візьми мене!"
"Де б не з'явився Сінатра, жінки втрачають розум", - зауважувала газета Oberdonau-Zeitung.
За даними газетярів, американські психіатри у той час фіксували спалах жіночих нервових зривів, викликаних фанатичною пристрастю до співака. А в 1943 році із 180 справ про розлучення у Сан-Франциско 107 були викликані прагненням прихильниць співака стати жінкою-мрією для Френка Сінатри.
"Сінатра — це один з тих патлатих юнаків, які шепочуть у мікрофон сентиментальні фрази під джазові ритми, закочують очі та по-жіночому похитують стегнами. У Сполучених Штатах були засновані тисячі об'єднань його фанатичних прихильниць", — повідомляла у квітні 1944 року газета Völkischer Beobachter.
Фанатки Френка Сінатри згодом з’явилися і різних країнах світу. Часто вони адресували листи так: "США. Голлівуд. Містер Голос". Під прізвиськом містер Голос (the Voice) у той час знала Френка Сінатру вся Америка.
Співак також прославився як актор. Розпочинав він із епізодичних ролей, здебільшого як виконавець пісень. Та вже у 1946 році, як повідомляло тогочасне віденьке видання Mein Film, Сінатра підписав п’ятирічний контракт з кіностудією Метро-Голден-Майер, згідно з яким зобов’язувався зніматися у двох фільмах на рік, заробляючи "скромну" суму в триста тисяч доларів.
У 1954 році великий артист отримав премію "Оскар" як найкращий актор другого плану у фільмі "Віднині і навіки віків" (From Here to Eternity).
Останній виступ Френка Сінатри відбувся у 1994 році, коли співаку було 79 років.
Дізнайтеся також, як понад сто років тому фільм про жорстокого злочинця вразив Європу.
