Таку заяву Володимир Путін зробив під час пресконференції. Історики називають його слова про автора ідентичності України абсолютно безглуздими.
— Думаю, Путіну підсунули таку інформацію радники, — каже кандидат історичних наук Сергій Громенко. — Зокрема, про українську ідентичність та Потоцького постійно говорив Владімір Корнілов із “ДНР”, який нині перебуває у Москві. Ян Потоцький жив у XVIII столітті. А термін “Україна” нам відомий із 1187 року. І вже до XV століття ним позначали більшу частину Подніпров’я, а у XVIII — і всю територію сучасної країни. Ймовірно, найдавніша згадка про українську національність міститься у списках Падуанського університету за 1660 рік: “Йозеф Данило Дзик, кафедральний вікарій Луцький, національність — українець, Київський дистрикт”.
Шведський офіцер і географ Філіп Юхан фон Страленберг у книзі “Північна і Східна частини Європи та Азії”, виданій 1730 року, писав: “На сьогоднішній день Малоросійські Козаки в Україні, або Малій Росії, які поділяються на Громадян і Козаків, фактично використовують назви Українці і Козаки”. Тож світ ще до Потоцького знав про Україну.
— А що саме писав польський граф про українців?
— Ян Непомуцен Потоцький у праці “Історичні та географічні матеріали про Скіфію, Сарматію та слов’ян”, виданій 1796 року, пояснює, що росіяни походять від новгородських слов’ян, а українці — від древлян і полян.
— Як Потоцький пов’язаний з Україною?
— Він походив із польського магнатського роду. Народився у селі Пикові Вінницького повіту, освіту здобував у Женеві та Лозанні. Багато мандрував, робив історичні та етнографічні розвідки. Знав багато мов, зокрема грецьку та латину, кохався у науці й мистецтві. Побудував власну друкарню, при ній зробив публічну читальню.
У 1788 році став першим аеронавтом у Східній Європі — пролетів на повітряній кулі над Варшавою. Цікавився політикою, долучався до воєнних кампаній. Останні роки життя Потоцький прожив в Україні. Тут удруге одружився. Опублікував “Давню історію Херсонської губернії”, праці про Поділля і Волинь. Упродовж 1808 — 1809 років улітку жив у маєтку в Тульчині, а взимку — при бібліотеці Кременецького ліцею. Три роки до кінця життя провів у маєтку Уладівка на Вінниччині. Там його згадували як доволі ексцентричного чоловіка.
— Чому?
— Ширились чутки, що під кінець життя він перетворювався на перевертня. Селяни переказували один одному історії про страшного вовкулаку в графському маєтку. Чи то Потоцький надто захопився всілякими “дивами” зі Сходу, чи то були напади божевілля — невідомо. І спосіб звести рахунки з життям він обрав дуже дивний. Відпиляв ручку з кришки срібної цукерниці, використав її як кулю для пістолета та вистрілив собі в голову. Поховали його в рідному селі Пикові — при вході до костелу.
Дякуємо, що прочитали цей тексту газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про екзотичну розвагу, що стала соціальним лихом старої Європи
