"Перші факти підкупу голосів зафіксовано у Римській імперії, — розповідає історик Олександр Палій в коментарі газеті Експрес. — Рабовласник, який претендував на владну посаду, діяв за хитрим планом — звільняв своїх рабів за те, що проголосують до вищого органу управління за нього. Вони погоджувались і автоматично набували статусу виборця, бо ж раби голосувати не могли. За надану волю люди були ладні не лише проголосувати за кого треба, а й навіть піти на кровопролиття з опонентами. Тож що багатший був рабовласник, то більше голосів мав. Так програвали чесні кандидати на посаду.
Тим часом у Греції найдієвішими інструментами були популізм та демагогія. Кандидати обіцяли все, що хотіли люди. Уже в пізніші періоди поняття підкупу виборця зникло, бо влада здебільшого була в руках монархів і передавалась спадково.
А з XIX століття старі схеми знову стали масовим явищем. Наприклад, у США в ті часи за голос виборця давали від 5 до 10 доларів".
