Фото, яке перед вами, зробили у Дніпрі (тоді Катеринослав) під час візиту сім’ї Леонтовичів до цього міста. Світлину створили у приватній майстерні Йосифа Киватицького — знаного на той час фотомитця.
На світлині — 30-річний Микола Леонтович, його 30-річна дружина Клавдія Жовткевич і 4-річна донька Галина.
“Микола Леонтович у 1905-му переїхав працювати в село Гришино Донецької області. Разом із ним туди перебрались донька та дружина. У Гришино Леонтович викладав спів у залізничній школі. Час до часу він із родиною їздив у Дніпро. Під час одного з таких візитів і зроблене це фото, — розповідає Світлана Лукашенко, заступниця директора з наукової роботи Тульчинського краєзнавчого музею-квартири Леонтовича. — На фото є підпис автора та герб його студії, де зображені корона та вершник. Варто додати, що зробити таку світлину в ті часи було непросто, а над створенням знімка, окрім фотографа, працювали також літограф та художник”.
На світлині донька композитора тримає у руках букет квітів. Дружина Леонтовича одягнута в чорну буденну сукню. У руках у неї — сумочка, яка слугувала прикрасою. Сам Микола Леонтович одягнутий теж скромно.
“Сім’я композитора жила незаможно, тож і одягалися відповідно”, — каже Світлана Лукашенко. За словами дослідниці, Микола Леонтович познайомився із дружиною у 1901 році. Сталось це у селищі міського типу Тиврові на Вінниччині.
“Клавдія приїхала тоді гостювати до родичів, — каже співробітниця музею. — Микола працював у Тиврові вчителем у духовному училищі. Клавдія, донька священника, була родом із села Підлісся, що на Волині, і вона теж навідалась у це училище. Через рік після знайомства пара побралась”.
У музеї зберігаються листи, які Микола писав дружині. “Вони пронизані теплом, ніжністю. Він часто описував, як сумує за нею, і яка вона в нього красива, — каже Ольга Прокопенко, співробітниця музею Леонтовича. — Клавдія була дуже дбайливою дружиною. На її плечі лягли всі домашні клопоти. Адже, як потім у спогадах писала їхня донька Галина, батько часто ходив із великою валізою по селах і збирав фольклор, а додому повертався вже надвечір й негайно сідав за рояль, аби писати ноти. А дружина приносила йому чай, якийсь пиріжок — турбувалась, щоби не був голодний.
Донька композитора писала у спогадах також таке: “Ось за ним (фортепіано) в сувору зиму сидів у холоді батько. Закутає ноги ковдрою, хукає на пальці й грає, грає, наче не помічає жорстокої дійсності. Для нього існувала тільки музика. Мама створила максимальні умови для його творчого спокою і настрою. Вона, очевидно, розуміла, ким є і ким залишається Леонтович для України...”
Утім про Миколу Леонтовича ходили плітки, мовляв, він закохався у свою ученицю, 16-річну Надію Танашкевич. Її ще називають музою композитора.
“Існують плітки, що Микола навіть придбав квитки, щоб виїхати з нею за кордон, та зраджував дружину. Однак це — міфи, які ще в ті далекі часи розповсюджували чекісти, аби заплямувати репутацію відомого композитора. Адже він займався не лише проукраїнською музичною діяльністю, а й був організатором хору робітників, який виступав на мітингах проти влади, — каже Ольга Прокопенко. — Насправді ж Леонтович любив свою дружину, а в учениці його просто захоплював музичний талант. Додам, що дружина й справді підтримувала чоловіка на шляху до його музичних мрій”.
Але всім мріям Леонтовича не вдалося здійснитися. У ніч із 22 на 23 січня 1921 року композитор гостював у свого батька в селі Марківка на Вінниччині.
“Тоді ж до хати попросилися переночувати чекісти (батько не знав, кого приймає у гості) — Афанасій Грищенко та Федір Грабчак, — каже дослідниця життя Леонтовича. — Їх охоче впустили, адже до того у батька композитора, який був священником, перехожі ночували не раз. Тож він не запідозрив нічого лихого. О пів на восьму ранку один із чекістів і вистрелив з гвинтівки в Миколу Леонтовича”.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про фото, яке оживляє пам’ять про 7 грудня 2013 року