Остапа Вишню називають найбільш знаним після Шевченка, кажуть, що читачі починали сміятися вже тоді, як бачили ім’я улюбленого автора.
— Павло Губенко народився на хуторі Чечва на Полтавщині в бідній селянській родині. Був другим із 17 дітей. Навчався спершу в сільській, а потім у Зіньківській двокласній школі, де познайомився з Миколою Зеровим. Далі мати відвезла його до Києва у військово-фельдшерську школу, оскільки там навчання було безкоштовним, — розповідає Світлана Ленська, докторка філологічних наук, професорка кафедри української літератури Полтавського національного педагогічного університету В. Г. Короленка. — Після закінчення школи Павло понад десять років працював фельдшером, хоча професія йому не надто подобалася.
У 1917-му Павло вступив до Київського університету. Проте вже через два роки був змушений покинути навчання і втікати з Директорією від денікінців. Певний час жив у Кам’янці-Подільському, де завідував медико-санітарною управою міністерства шляхів УНР. Після повернення до Києва в 1920 році Губенка заарештували за контрреволюційну діяльність, але втручання письменника Василя Еллана-Блакитного врятувало його. На початку 1920-х Павло розпочав свою літературну діяльність, працюючи в газеті “Вісті ВУЦВК”.
— А як з’явився псевдонім Остап Вишня?
— Спочатку він підписував свої твори псевдонімом Грунський, а в липні під гуморескою “Чудака, їй-богу” вперше з’явився псевдонім Остап Вишня. За однією з версій, це пов’язано з його любов’ю до Гоголя, за іншою — це шанобливе ставлення до Шевченка, в творчості якого вишня є символом України. Автор швидко став дуже популярним серед простого народу, його портрет міг висіти у вишитому рушнику поряд з портретом Шевченка. Вишню називали королем українського тиражу! У 1924 році вийшло дев’ять його збірок, у 1927-му — 15, а в 1929-му — 28, плюс щоденні публікації у періодиці. За різними оцінками літературознавців, загалом було надруковано 150 його книжок.
— А як письменник опинився на засланні?
— Близькість до Миколи Хвильового та Миколи Куліша, активна діяльність у часи УНР призвели до арешту Остапа Вишні 26 грудня 1933 року. Його звинуватили в належності до Української військової організації (УВО) та в підготовці замаху на секретаря ЦК КП(б)У Постишева. Так народного письменника й улюбленця публіки більшовики зробили ворогом народу й терористом. Але навіть за складних обставин Остап Вишня не втрачав почуття гумору. Є спогад: коли з нього вибивали зізнання, він сказав: “Допишіть, будь ласка, в протокол, що я ще хотів згвалтувати Клару Цеткін...” Цікавий факт: у концтаборі Остап Вишня знаходив розраду в шахах, які виготовив з хліба.
— Першим арештували Василя, старшого брата письменника, якого згодом розстріляли, — додає Тетяна Сокол, завідувачка КЗ “Грунська публічна бібліотека”. — Остапа теж засудили до страти, але завдяки клопотанням його дружини, Максима Рильського та інших справу переглянули, замінивши розстріл десятьма роками заслання. Тоді більшовики й придумали офіційну версію. Мовляв, Остап Вишня разом з геолого-розвідувальною експедицією поїхав до Сибіру, де мав писати про результати досліджень.
— Чи правда, що в Сибіру Остапу Вишні декілька разів дивом вдавалося уникнути смерті?
● С. Ленська:
— Письменника етапували до села Чиб’ю в Ухтинсько-Печорський табір, а пізніше — на загальні роботи за 300 кілометрів, фактично прирікаючи на смерть. Арештанти йшли пішки, ночували на снігу й не всі доживали до ранку. Остапу допомогли інші в’язні, віддавши йому тепліші валянки й одяг. Та попри це, під час переходу він захворів на запалення легенів. Наприкінці 1938 року Остапа знову відправили на розстріл, але дорогою в конвоїра стався напад апендициту. Остап та ще один в’язень взяли його на плечі й доправили до табору. Побачивши це, начальник табору помилував їх.
— А що відомо про особисте життя письменника?
● С. Ленська:
— Першою його дружиною була Олена, яка народила сина В’ячеслава, але в 1933 році вона померла від тифу. Після цього Остап Вишня одружився вдруге з театральною актрисою Варварою Маслюченко. Після арешту письменника Варвару звільнили з роботи, наказали залишити квартиру й протягом п’яти днів виїхати з України. Вона обрала заслання в Архангельськ, щоб бути ближче до чоловіка. Хоча Варвара була на 13 років молодшою, це було велике кохання.
● Т. Сокол:
— П’ять років Варвара не знала, чи живий її чоловік. Вони писали одне одному листи, але їх перехоплювали. Лише коли Йосип Гірняк, письменник і журналіст, який був разом з Остапом під час заслання, повернувся додому, то повідомив їй, що чоловік перебуває у таборах. Вона навіть їздила туди зі своєю донькою від першого шлюбу Марією, яку письменник виховував змалечку як рідну.
— Дехто каже, що, повернувшись із заслання, гуморист став лояльнішим до радянської влади.
● Т. Сокол:
— Важко сказати однозначно. Можливо, його твори стали трохи нейтральнішими, але це не дивно — 10 років у Сибіру не минули безслідно. Однак Остап Вишня завжди був щирим патріотом і понад усе любив Україну.
● С. Ленська:
— Письменника офіційно реабілітували в жовтні 1955- го, але він не відчував повної свободи. Помер Остап Вишня 28 вересня 1956 року. Під час прощання Володимир Сосюра сказав: “Умер великий правдолюб, справжній син українського народу”.
