“Люди добрі! Скажіть, у чому наша вина, що терпіли такі муки?!” Спогади українців, які жили в лихоліття 1930-х

Читаючи ці рядки, вшануймо подумки всіх, у кого радянська влада забирала останні крихти хліба.

Фото wikipedia.org
Фото wikipedia.org
Жертви Голодомору. Харківщина, 1933 рік.

Національний музей Голодомору-геноциду зібрав свідчення очевидців тих страшних подій. Деякими з них
ділимося з вами. Пережите українським народом у 1930-х не може бути забутим.

“НЕ ВИХОДЬ З ДОМУ, БО ТЕБЕ З’ЇДЯТЬ”

Микола Онищенко народився у 1925 році в селі Нововасилівськ (нині Роза) Бердянського району Запорізької області. “У мого діда було три сини. Вони працювали на дідовій землі. Двір був повен всякої живності: індюки, яких я боявся, і гуси, і кури, і вівці, і коні... Що там тільки не було! — розповідав чоловік. — А потім, коли мені було сім, жах охопив село. У мого діда відібрали все — сад, коней, курей, овець, землю. Мати сказала, що в людей також відбирають хліб. Коли я запитав у матері, хто цим займається, вона сказала: “Покидьки”. Це були комітети бідноти — ті, хто сам не вмів хазяйнувати, не мав землі, батраки, байстрюки”.

Батько пана Миколи під час Голодомору працював у Бердянському порту вантажником. Там робітникам видавали пайки.

“Тато приносив тюльку. Вона була не ціла, а якась пожмакана. Мати її з чимось змішувала і пекла оладки. Вона якось робила такі тверді галети, мішала висівки з половою і ще з чимось. Вони тоді були такі смачні й солодкі!

Вже після Голодомору, коли я був старшокласником, попросив у матері, щоб вона спекла ще таких галет. “Та ти їх не їстимеш”, — казала вона. А я наполягав, що буду. І мама таки спекла. Пам’ятаю, тільки надкусив і одразу ж викинув — це неможливо було їсти...”

Чоловік пригадував, як мама у роки голоду застерігала його: “Не виходь з дому, бо з’їдять”, адже у ті часи селом ширились чутки, що люди з голоду їдять одне одного.

“Також люди їли все шкіряне: свої кожухи, черевики, чоботи, віжки для коней”, — описує ті часи пан Микола. За його словами, голод стало легше переживати тільки навесні, коли з’явилася лобода, молода кора і бруньки на деревах.

“Я пам’ятаю село і наших людей ще до колективізації. На роботу йшли — співали. Моя мати співала, що би не робила. Після Голодомору люди стали іншими, і Україна стала іншою. Люди вже перестали так співати”.

“СИДІЛИ, ТРЕМТІЛИ, ЧЕКАЛИ СВОЄЇ КОНЧИНИ”

Олександра Коломоєць під час Голодомору 1932 — 1933 років проживала у селі Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області. У сім’ї Коломойців були батько й четверо синів. Мали великий будинок з багатьма кімнатами і з широкою відкритою верандою. Ще більша була майстерня з кузнею, адже в родині були і ковалі, і слюсарі, і механізатори. “Не вірилося, що отак просто прийдуть комісія від влади та ще декілька ледацюг і п’яниць від громади та й заберуть усе те, що заробили чесним трудом. А вони прийшли!” — згадувала Олександра Іванівна.

У той час жінці було 20 років. Вона добре запам’ятала, як розтягали все майно з хати й грабували майстерню.

“Як зараз бачу. Винесли мої посагові пухові подушки, обережно поклали на віз, накрили найкращою моєю гаптованою ковдрою і повезли високому районному начальнику. Нас із дому вигнали. Де дітися? Гірко, як голодний, але набагато тяжче, як ніде прихилити голову. Це така тяжкість, неприкаянність і відчайдушшя!” — ділилася жінка.

За словами Олександри Іванівни, ніхто їх не впускав до себе не те що пожити, а й хоча би погрітися, бо ті, хто б дав притулок, вважалися би підкуркульниками і ризикували також залишитися без даху над головою.

“На околиці Васильківки біля кладовища та глинища здавна ютилася біднота. Та в час Голодомору там було пусто — всі вмерли. На їхнє місце потай пробиралися “куркулі” — сиділи, тремтіли, чекали своєї кончини.  Тут ютився і помер Жорж Малютин. Пацюки обгризли його тіло. Його впізнали по залишках одягу, — пригадувала Олександра Коломоєць. — Люди добрі! Скажіть, у чому наша вина, чим винні мільйони селян перед Батьківщиною і Богом, що терпіли такі муки і полягли в чорному Голодоморі?!”

“ПЛАЧУ Я, ЩО ВИ, ДІТКИ, ГОЛОДНІ”

“Мені тоді було сім років, і я пам’ятаю, як не було чого їсти, — пригадувала Євдокія Любченко, яка під час Голодомору 1932 — 1933 років проживала в селі Миколаївка Сталіндорського (нині Софійського) району Дніпропетровської області. — У мене були дві сестри — Надя і Галя. З ними ми їли цвіт акації і траву гірчак. Сиділи біля річки, ловили і їли черепашок та жабок. Одного разу наша мама сидить і плаче. А ми питаємо: “Мамо, чого ти плачеш?” Вона відповіла: “Плачу я, що ви, дітки, голодні”. Було в неї гороху трохи й вона розділила нам по 10 горошин, тим ми і поїли”.

Ми їли цвіт акації і траву гірчак. Сиділи біля річки, ловили і їли черепашок та жабок.

Євдокія Павлівна казала, що від голодної смерті її з сестрами рятував батько. Він ходив кудись на заробітки, щоб принести дітям хоч декілька крихт. Так і вижили.

“ОДИН ПОРЯТУНОК — МИШІ!”

“Це був важкий час в історії людства. Їсти не було чого, — згадував Петро Олизько, який під час Голодомору 1932 — 1933 років проживав у селі Миколаївка Сталіндорського (нині Софійського) району Дніпропетровської області. — Коли мені було 12 років, мене маленького засудили до п’яти років тяжких робіт за те, що зрізав колоски. Мама пухла разом із сестрою і померла у мене на очах. Один порятунок — миші! Миші рятували людей від опухлості, бо наносили в нірки запасів, землею обгортали їх і робили круглі купки. А ми взимку розчавлювали їх і забирали ці запаси, потім м’яли і зі зерна варили кашу”.

Чоловік згадував, що тоді люди їли коней, ворон, ховрахів, а якщо смалили їжаків, то з них набиралася склянка жиру. “Їли конопляну макуху, після якої так скручувало, що не розправишся, — розповідав Петро Семенович. — Мама не їла, а все віддавала нам, а потім сама опухла і з ніг виступила вода...”

Петро Олизько підсумовує: “Ось такий тяжкий час життя був... Багато людей помирало, пухло. Невинних судили, відправляли на заслання, на каторжну роботу. Нехай це більше ніколи не повторюється!”

Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.

Читайте також про те, що і навіщо вигадує Росія про пережите нами у 1930-ті

Автор: Ірина Батюк
Подробиці
Фото: т-к Зеленський

Сьогоднішня зустріч Зеленського може стати переломною у війні.

30.05
Подробиці
Фото: РосЗМІ

Росія в "принциповому плані" готова розглянути можливість встановлення режиму припинення вогню, але за умови...

30.05
Подробиці
Фото: скріншот з відео

Ти заходиш, вражаєш ціль і йдеш, перш ніж вони встигають зреагувати. Але є і мінуси...

30.05
Подробиці
Фото: wikimedia.org

Росія збудувала сотні нових казарм та проклала кілометри підземних тунелів.

30.05
Подробиці
Зв’язки з РФ та елітна нерухомість: суддя Верховного суду живе у квартирі родички з Росії

Житло в цьому елітному будинку в центрі Києва коштує по 5 мільйонів гривень. А родичка-росіянка судді за своє життя не змогла заробити навіть половини цієї суми.

30.05
Подробиці
Фото freepik.com

Новий законопроєкт, який проштовхують кілька народних обранців, викликав обурення громадськості.

30.05
Подробиці
Фото: t.me/novosti_primorye25

10 швидких, евакуаційний гелікоптер і вантажівки з уламками - що відбувається у місці атаки.

30.05
Подробиці
Фото Ярослава СТАНЧАКА

У ТЦК попередили: “Оберіг” фіксує порушення - штрафи неминучі.

30.05
Подробиці
Фото: Хакан Фідан у Facebook

Хакан Фідан розповів про переговори у Кремлі та заявив, що Україна і Росія підходять до "роздоріжжя" у війні.

30.05
Подробиці
Фото з Вікіпедії.

На війну проти України щодня йде близько 1000 росіян. Путін називає ще більшу цифру - 1800 осіб на добу.

30.05
Cпорт
Фото facebook.com/ukr.canoe

Турнір відбувся у польській Познані. Наша збірна здобула одну золоту, п'ять срібних та одну бронзову медаль.

30.05
Подробиці
Фото Генштабу ЗСУ.

РФ залишилось до адмінкордону Дніпропетровщини менше 3 кілометрів.

30.05
Політика
Фото president.gov.ua

Основна проблема, за словами експертів, - нерозуміння реальних термінів завершення активної фази війни.

30.05
Подробиці
Фото з Вікіпедії.

Проєкт передбачає будівлю на 10 поверхів із 810 апартаментами, спа-зоною на даху, спортзалом і елітними магазинами.

30.05
Cтиль життя
Фото з архіву Олександра Доценка

Ганна Доценко була медиком, пройшла Другу світову війну, дослужилась до лейтенанта.

30.05
Подробиці
Скриншот з відео.

Такі прояви протидії мобілізаційним заходам та публічне приниження військовослужбовців не лише шкодять єдності держави, а й грають на руку ворожій пропаганді, - ідеться у заяві.

30.05
Подробиці
Фото Суспільного.

Мешканець Закарпаття відмовився від служби у війську, бо нібито належить до Свідків Єгови. Суд виніс йому вирок.

30.05
Подробиці
Фото gettyimages.

США разом із ще 4 країнами готові заблокувати вступ України в НАТО.

30.05
Подробиці
Фото: Getty Images

У Москві кажуть, що сербські компанії "хочуть нажитися на крові слов'янських народів".

29.05
Подробиці
Фото: АрміяІнформ

Якби на полі бою воювали ресурси обох сторін, то Росія вже б давно перемогла.

29.05
Подробиці
Фото з відкритих лжерел

Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що Україна не підтвердила готовність продовжувати переговори з Росією. Але насправді це Москва вкотре порушує домовленості.

29.05
Подробиці
Скриншот з відео

Школярі львівського ліцею гучно співали пісні російського виконавця Моргенштерна, знімаючи це на відео. Воно потрапило до соцмереж.

29.05
Подробиці
Карта: DeepState

Від обласного центру до “сірої зони” залишається 27 кілометрів.

29.05
Подробиці
Фото: facebook.com/khoblvk

Ветеран служив у тилу після поранення на фронті.

29.05
Подробиці
Колаж ukraina.info.

Кінорежисер, який приїхав до України після 25-річної роботи в Голлівуді, зазнав пошкодження обличчя.

29.05
Подробиці
Фото: Про зв’язок від Сергія Флеш / Telegram.

Сьогодні РФ атакувала Україну новим типом ударного реактивного БпЛА Дань-М. Його висота становить 9 км, а корпус розфарбували у червоний колір.

29.05
Cпорт
Фото upl.ua

Великий футбол пішов на канікули. Разом зі знавцями аналізуємо перипетії 34-го чемпіонату УПЛ.

29.05
Подробиці
Фото Генштабу ЗСУ.

Ситуація поблизу Сіверська зараз "складна, як ніколи", попередили військові.

29.05
показати більше