“Люди добрі! Скажіть, у чому наша вина, що терпіли такі муки?!” Спогади українців, які жили в лихоліття 1930-х

Читаючи ці рядки, вшануймо подумки всіх, у кого радянська влада забирала останні крихти хліба.

Фото wikipedia.org
Фото wikipedia.org
Жертви Голодомору. Харківщина, 1933 рік.

Національний музей Голодомору-геноциду зібрав свідчення очевидців тих страшних подій. Деякими з них
ділимося з вами. Пережите українським народом у 1930-х не може бути забутим.

“НЕ ВИХОДЬ З ДОМУ, БО ТЕБЕ З’ЇДЯТЬ”

Микола Онищенко народився у 1925 році в селі Нововасилівськ (нині Роза) Бердянського району Запорізької області. “У мого діда було три сини. Вони працювали на дідовій землі. Двір був повен всякої живності: індюки, яких я боявся, і гуси, і кури, і вівці, і коні... Що там тільки не було! — розповідав чоловік. — А потім, коли мені було сім, жах охопив село. У мого діда відібрали все — сад, коней, курей, овець, землю. Мати сказала, що в людей також відбирають хліб. Коли я запитав у матері, хто цим займається, вона сказала: “Покидьки”. Це були комітети бідноти — ті, хто сам не вмів хазяйнувати, не мав землі, батраки, байстрюки”.

Батько пана Миколи під час Голодомору працював у Бердянському порту вантажником. Там робітникам видавали пайки.

“Тато приносив тюльку. Вона була не ціла, а якась пожмакана. Мати її з чимось змішувала і пекла оладки. Вона якось робила такі тверді галети, мішала висівки з половою і ще з чимось. Вони тоді були такі смачні й солодкі!

Вже після Голодомору, коли я був старшокласником, попросив у матері, щоб вона спекла ще таких галет. “Та ти їх не їстимеш”, — казала вона. А я наполягав, що буду. І мама таки спекла. Пам’ятаю, тільки надкусив і одразу ж викинув — це неможливо було їсти...”

Чоловік пригадував, як мама у роки голоду застерігала його: “Не виходь з дому, бо з’їдять”, адже у ті часи селом ширились чутки, що люди з голоду їдять одне одного.

“Також люди їли все шкіряне: свої кожухи, черевики, чоботи, віжки для коней”, — описує ті часи пан Микола. За його словами, голод стало легше переживати тільки навесні, коли з’явилася лобода, молода кора і бруньки на деревах.

“Я пам’ятаю село і наших людей ще до колективізації. На роботу йшли — співали. Моя мати співала, що би не робила. Після Голодомору люди стали іншими, і Україна стала іншою. Люди вже перестали так співати”.

“СИДІЛИ, ТРЕМТІЛИ, ЧЕКАЛИ СВОЄЇ КОНЧИНИ”

Олександра Коломоєць під час Голодомору 1932 — 1933 років проживала у селі Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області. У сім’ї Коломойців були батько й четверо синів. Мали великий будинок з багатьма кімнатами і з широкою відкритою верандою. Ще більша була майстерня з кузнею, адже в родині були і ковалі, і слюсарі, і механізатори. “Не вірилося, що отак просто прийдуть комісія від влади та ще декілька ледацюг і п’яниць від громади та й заберуть усе те, що заробили чесним трудом. А вони прийшли!” — згадувала Олександра Іванівна.

У той час жінці було 20 років. Вона добре запам’ятала, як розтягали все майно з хати й грабували майстерню.

“Як зараз бачу. Винесли мої посагові пухові подушки, обережно поклали на віз, накрили найкращою моєю гаптованою ковдрою і повезли високому районному начальнику. Нас із дому вигнали. Де дітися? Гірко, як голодний, але набагато тяжче, як ніде прихилити голову. Це така тяжкість, неприкаянність і відчайдушшя!” — ділилася жінка.

За словами Олександри Іванівни, ніхто їх не впускав до себе не те що пожити, а й хоча би погрітися, бо ті, хто б дав притулок, вважалися би підкуркульниками і ризикували також залишитися без даху над головою.

“На околиці Васильківки біля кладовища та глинища здавна ютилася біднота. Та в час Голодомору там було пусто — всі вмерли. На їхнє місце потай пробиралися “куркулі” — сиділи, тремтіли, чекали своєї кончини.  Тут ютився і помер Жорж Малютин. Пацюки обгризли його тіло. Його впізнали по залишках одягу, — пригадувала Олександра Коломоєць. — Люди добрі! Скажіть, у чому наша вина, чим винні мільйони селян перед Батьківщиною і Богом, що терпіли такі муки і полягли в чорному Голодоморі?!”

“ПЛАЧУ Я, ЩО ВИ, ДІТКИ, ГОЛОДНІ”

“Мені тоді було сім років, і я пам’ятаю, як не було чого їсти, — пригадувала Євдокія Любченко, яка під час Голодомору 1932 — 1933 років проживала в селі Миколаївка Сталіндорського (нині Софійського) району Дніпропетровської області. — У мене були дві сестри — Надя і Галя. З ними ми їли цвіт акації і траву гірчак. Сиділи біля річки, ловили і їли черепашок та жабок. Одного разу наша мама сидить і плаче. А ми питаємо: “Мамо, чого ти плачеш?” Вона відповіла: “Плачу я, що ви, дітки, голодні”. Було в неї гороху трохи й вона розділила нам по 10 горошин, тим ми і поїли”.

Ми їли цвіт акації і траву гірчак. Сиділи біля річки, ловили і їли черепашок та жабок.

Євдокія Павлівна казала, що від голодної смерті її з сестрами рятував батько. Він ходив кудись на заробітки, щоб принести дітям хоч декілька крихт. Так і вижили.

“ОДИН ПОРЯТУНОК — МИШІ!”

“Це був важкий час в історії людства. Їсти не було чого, — згадував Петро Олизько, який під час Голодомору 1932 — 1933 років проживав у селі Миколаївка Сталіндорського (нині Софійського) району Дніпропетровської області. — Коли мені було 12 років, мене маленького засудили до п’яти років тяжких робіт за те, що зрізав колоски. Мама пухла разом із сестрою і померла у мене на очах. Один порятунок — миші! Миші рятували людей від опухлості, бо наносили в нірки запасів, землею обгортали їх і робили круглі купки. А ми взимку розчавлювали їх і забирали ці запаси, потім м’яли і зі зерна варили кашу”.

Чоловік згадував, що тоді люди їли коней, ворон, ховрахів, а якщо смалили їжаків, то з них набиралася склянка жиру. “Їли конопляну макуху, після якої так скручувало, що не розправишся, — розповідав Петро Семенович. — Мама не їла, а все віддавала нам, а потім сама опухла і з ніг виступила вода...”

Петро Олизько підсумовує: “Ось такий тяжкий час життя був... Багато людей помирало, пухло. Невинних судили, відправляли на заслання, на каторжну роботу. Нехай це більше ніколи не повторюється!”

Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.

Читайте також про те, що і навіщо вигадує Росія про пережите нами у 1930-ті

Люди і проблеми
Фото nus.org.ua

Та для понад 50% ця мова асоціюється з агресією, вбивствами, руйнуваннями.

21.03
Політика
● Завод, який виготовляє залізничні вагони, на чверть належить росіянам.

Понад 900 комерційних об'єктів на території нашої країни належать уряду РФ та російським державним компаніям.

21.03
Політика
Фото gettyimages.com

У Швейцарії судять чотирьох банкірів за допомогу у відмиванні коштів, які можуть належати президентові Росії.

21.03
Cпорт
Фото freepik.com

Колишній чемпіон світу з боксу Мурат Гассієв, який 16 років представляв Росію, набув громадянство Вірменії.

20.03
Люди і проблеми
Фото depositphotos.com

Цей документ є ключовим інструментом реалізації Антикорупційної стратегії 2021 - 2025 років.

20.03
Люди і проблеми
Фото gettyimages.com

Координаційний штаб з питань проведення обов'язкової евакуації населення ініціював та розробив рішення примусової евакуації дітей із зон активних бойових дій.

20.03
Здоров'я
Фото depositphotos.com

Часто кажуть: “Серце мало не розірвалося від горя”. На жаль, це не перебільшення.

19.03
Здоров'я
Фото depositphotos.com

Це інфекційне захворювання маскується під інші хвороби. Через подібні симптоми дещо нагадує грип та ангіну.

18.03
Cпорт
● Ярослав з дитинства займається спортом.

На World Para Athletics Dubai 2023 змагалися 585 спортсменів з ураженнями опорно-рухового апарату з 60 країн світу.

18.03
Люди і проблеми
● Ось такі обрядові хліби випікає Тетяна Янчева-Дукова (ліворуч).

Йдеться про Боговицю, Рангель, Коровай і Ушчарьку, які у селі Криничному, в Болградському районі, щовесни, у переддень святого Георгія (6 травня) пече болгарська етнічна меншина.

18.03
Cпорт
● Дарина Мосійчук займається гирьовим спортом з 11 років.

Так дівчина стала наймолодшою в Україні володаркою звання майстра спорту.

17.03
Здоров'я
Фото gettyimages.com

Раніше три пухлини видалили з обличчя і грудей 71-річної дружини Байдена - Джилл.

17.03
Життєві історії
● Валентина Сушицька мріє присвятити вірш перемозі України.

Праправнучка сестри Шевченка живе у містечку Ладижин і теж пише вірші.

17.03
Політика
Фото zh.wikipedia.org/wiki/习近平

Всекитайські збори народних представників одноголосно переобрали 69-річного Сі Цзіньпіна на посаду голови КНР на третій п'ятирічний термін.

17.03
Спецтема
Фото en.wikipedia.org/wiki/Joint_Direct_Attack_Munition

Особливість “розумних бомб” у тому, що завдяки супутниковій навігаційній системі, вони можуть знищувати цілі з точністю плюс-мінус метр.

16.03
Розмова з зіркою
Фото facebook.com/irmcya

Стрічка канадського режисера Деніела Роера "Навальний" отримала кінопремію як найкращий документальний фільм. Рішення кіноакадеміків викликало справжню хвилю обурення серед українців.

16.03
Люди і проблеми
● Віта Черешньовська

Шість років Віта Черешньовська оббивала пороги судів. Тепер їй мають виплатити чималу компенсацію.

16.03
Люди і проблеми
Фото Reuters

Фахівці радять дуже ретельно добирати слова під час спілкування з рідними і близькими людей, які захищають нашу країну.

15.03
Люди і проблеми
Фото depositphotos.com

До масштабного експерименту, який тривав сім місяців, долучилося понад 60 державних і приватних британських компаній.

15.03
Люди і проблеми
Фото depositphotos.com

Найбільше таких позовів “чорнобильців” стосуються розміру надбавок до пенсій та виплат передбачених законом компенсацій. Люди чекають на гроші від 2011 року.

14.03
Політика
● Алесь Беляцький був активістом ще зі студентських років.

Згідно з рішенням суду Ленінського району термін перебування його за ґратами - десять років.

14.03
Здоров'я
Фото depositphotos.com

Їх появу іноді провокує некоректне вживання деяких ліків.

13.03
Люди і проблеми
Фото AP Photo

Рятувальники готові допомагати з вибухонебезпечними предметами, але є декілька “але”.

13.03
Здоров'я
Фото istockphoto.com

Про розростання носоглоткового мигдалика може свідчити постійне дихання не носом, а ротом.

12.03
показати більше