“Люди добрі! Скажіть, у чому наша вина, що терпіли такі муки?!” Спогади українців, які жили в лихоліття 1930-х

Читаючи ці рядки, вшануймо подумки всіх, у кого радянська влада забирала останні крихти хліба.

Фото wikipedia.org
Фото wikipedia.org
Жертви Голодомору. Харківщина, 1933 рік.

Національний музей Голодомору-геноциду зібрав свідчення очевидців тих страшних подій. Деякими з них
ділимося з вами. Пережите українським народом у 1930-х не може бути забутим.

“НЕ ВИХОДЬ З ДОМУ, БО ТЕБЕ З’ЇДЯТЬ”

Микола Онищенко народився у 1925 році в селі Нововасилівськ (нині Роза) Бердянського району Запорізької області. “У мого діда було три сини. Вони працювали на дідовій землі. Двір був повен всякої живності: індюки, яких я боявся, і гуси, і кури, і вівці, і коні... Що там тільки не було! — розповідав чоловік. — А потім, коли мені було сім, жах охопив село. У мого діда відібрали все — сад, коней, курей, овець, землю. Мати сказала, що в людей також відбирають хліб. Коли я запитав у матері, хто цим займається, вона сказала: “Покидьки”. Це були комітети бідноти — ті, хто сам не вмів хазяйнувати, не мав землі, батраки, байстрюки”.

Батько пана Миколи під час Голодомору працював у Бердянському порту вантажником. Там робітникам видавали пайки.

“Тато приносив тюльку. Вона була не ціла, а якась пожмакана. Мати її з чимось змішувала і пекла оладки. Вона якось робила такі тверді галети, мішала висівки з половою і ще з чимось. Вони тоді були такі смачні й солодкі!

Вже після Голодомору, коли я був старшокласником, попросив у матері, щоб вона спекла ще таких галет. “Та ти їх не їстимеш”, — казала вона. А я наполягав, що буду. І мама таки спекла. Пам’ятаю, тільки надкусив і одразу ж викинув — це неможливо було їсти...”

Чоловік пригадував, як мама у роки голоду застерігала його: “Не виходь з дому, бо з’їдять”, адже у ті часи селом ширились чутки, що люди з голоду їдять одне одного.

“Також люди їли все шкіряне: свої кожухи, черевики, чоботи, віжки для коней”, — описує ті часи пан Микола. За його словами, голод стало легше переживати тільки навесні, коли з’явилася лобода, молода кора і бруньки на деревах.

“Я пам’ятаю село і наших людей ще до колективізації. На роботу йшли — співали. Моя мати співала, що би не робила. Після Голодомору люди стали іншими, і Україна стала іншою. Люди вже перестали так співати”.

“СИДІЛИ, ТРЕМТІЛИ, ЧЕКАЛИ СВОЄЇ КОНЧИНИ”

Олександра Коломоєць під час Голодомору 1932 — 1933 років проживала у селі Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області. У сім’ї Коломойців були батько й четверо синів. Мали великий будинок з багатьма кімнатами і з широкою відкритою верандою. Ще більша була майстерня з кузнею, адже в родині були і ковалі, і слюсарі, і механізатори. “Не вірилося, що отак просто прийдуть комісія від влади та ще декілька ледацюг і п’яниць від громади та й заберуть усе те, що заробили чесним трудом. А вони прийшли!” — згадувала Олександра Іванівна.

У той час жінці було 20 років. Вона добре запам’ятала, як розтягали все майно з хати й грабували майстерню.

“Як зараз бачу. Винесли мої посагові пухові подушки, обережно поклали на віз, накрили найкращою моєю гаптованою ковдрою і повезли високому районному начальнику. Нас із дому вигнали. Де дітися? Гірко, як голодний, але набагато тяжче, як ніде прихилити голову. Це така тяжкість, неприкаянність і відчайдушшя!” — ділилася жінка.

За словами Олександри Іванівни, ніхто їх не впускав до себе не те що пожити, а й хоча би погрітися, бо ті, хто б дав притулок, вважалися би підкуркульниками і ризикували також залишитися без даху над головою.

“На околиці Васильківки біля кладовища та глинища здавна ютилася біднота. Та в час Голодомору там було пусто — всі вмерли. На їхнє місце потай пробиралися “куркулі” — сиділи, тремтіли, чекали своєї кончини.  Тут ютився і помер Жорж Малютин. Пацюки обгризли його тіло. Його впізнали по залишках одягу, — пригадувала Олександра Коломоєць. — Люди добрі! Скажіть, у чому наша вина, чим винні мільйони селян перед Батьківщиною і Богом, що терпіли такі муки і полягли в чорному Голодоморі?!”

“ПЛАЧУ Я, ЩО ВИ, ДІТКИ, ГОЛОДНІ”

“Мені тоді було сім років, і я пам’ятаю, як не було чого їсти, — пригадувала Євдокія Любченко, яка під час Голодомору 1932 — 1933 років проживала в селі Миколаївка Сталіндорського (нині Софійського) району Дніпропетровської області. — У мене були дві сестри — Надя і Галя. З ними ми їли цвіт акації і траву гірчак. Сиділи біля річки, ловили і їли черепашок та жабок. Одного разу наша мама сидить і плаче. А ми питаємо: “Мамо, чого ти плачеш?” Вона відповіла: “Плачу я, що ви, дітки, голодні”. Було в неї гороху трохи й вона розділила нам по 10 горошин, тим ми і поїли”.

Ми їли цвіт акації і траву гірчак. Сиділи біля річки, ловили і їли черепашок та жабок.

Євдокія Павлівна казала, що від голодної смерті її з сестрами рятував батько. Він ходив кудись на заробітки, щоб принести дітям хоч декілька крихт. Так і вижили.

“ОДИН ПОРЯТУНОК — МИШІ!”

“Це був важкий час в історії людства. Їсти не було чого, — згадував Петро Олизько, який під час Голодомору 1932 — 1933 років проживав у селі Миколаївка Сталіндорського (нині Софійського) району Дніпропетровської області. — Коли мені було 12 років, мене маленького засудили до п’яти років тяжких робіт за те, що зрізав колоски. Мама пухла разом із сестрою і померла у мене на очах. Один порятунок — миші! Миші рятували людей від опухлості, бо наносили в нірки запасів, землею обгортали їх і робили круглі купки. А ми взимку розчавлювали їх і забирали ці запаси, потім м’яли і зі зерна варили кашу”.

Чоловік згадував, що тоді люди їли коней, ворон, ховрахів, а якщо смалили їжаків, то з них набиралася склянка жиру. “Їли конопляну макуху, після якої так скручувало, що не розправишся, — розповідав Петро Семенович. — Мама не їла, а все віддавала нам, а потім сама опухла і з ніг виступила вода...”

Петро Олизько підсумовує: “Ось такий тяжкий час життя був... Багато людей помирало, пухло. Невинних судили, відправляли на заслання, на каторжну роботу. Нехай це більше ніколи не повторюється!”

Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.

Читайте також про те, що і навіщо вигадує Росія про пережите нами у 1930-ті

Автор: Ірина Батюк
Люди і проблеми
Фото unsplash.com

У такий спосіб можуть контактувати з пацієнтами, щоб оновити або підтвердити певні дані.

07.04
Подробиці
Фото з Вікіпедії.

"Ми говоримо з Росією, ми хотіли б, щоб вона припинила",- заявив Трамп про бомбардування України .

07.04
Подробиці
Фото Генштабу ЗСУ.

У березні ворог окупував 203 кв км українських земель. Це квадрат зі сторонами приблизно 14 км.

07.04
Подробиці
Фото Генштабу ЗСУ.

Активність ворога зафіксовано на Куп'янському, Покровському та Новопавлівському напрямках.

07.04
Подробиці
Фото Генштабу ЗСУ.

40 окрема артилерійська бригада та ОУВ "Таврія" дала відповідь Росії за кожну вбиту дитину.

07.04
Подробиці
Фото поліції Тернопільської області.

Через хуліганські дії деяким храмам доводилося перенести недільні богослужіння.

06.04
Подробиці
Фото з Вікіпедії.

Аналітики видання застерегли, що Україну чекає важкий ультиматум від США.

06.04
Подробиці
Фото ЕРА.

Росія готується до нового раунду перемовин із США. Вони відбудуться уже наступного тижня.

06.04
Подробиці
Фото www.lmn.in.ua.

Обвинувачений у хабарництві Кріль не здійснює правосуддя, однак досі формально вважається суддею та отримує майже 800 тис. грн. на рік зарплати.

06.04
Подробиці
Фото ОП.

Володимир Зеленський висловив невдоволенням занадто малим тиском на Росію.

06.04
Подробиці
Фото: вікіпедія

У Польщі впевнені, що визнання Америкою російського за будь-якою територією України немислиме.

06.04
Подробиці
Фото: 114 ОбрТрО

У Повітряних Силах розповіли, як змінились повітряні бої в українському небі.

06.04
Люди і проблеми
Фото Василини Кушнірчук

Тепер до птаха прилетіла подружка. Пара пернатих разом обживає донедавна “парубоцьке” гніздо.

06.04
Подробиці
Фото: Харківська ОВА

Поблизу ворожої столиці розташовані основні підприємства з виробництва ракет.

06.04
Подробиці
Фото: АрміяІнформ

Окупаційні російські війська продовжують зосереджувати зусилля на Покровському напрямку.

06.04
Cтиль життя
Фото з архіву Максима Калінчука

28-річний житомирянин через важку травму вже десять років прикутий до колісного крісла.

06.04
Подробиці
Фото: з відкритих джерел

На Херсонщині ворогу повністю заборонили використовувати мобільні телефони.

06.04
Подробиці
Фото:  ДСНС України

В багатьох містах України прогриміли вибухи, є руйнування та пожежі.

06.04
Подробиці
Фото: Олександр Вілкул / Telegram

У навчальному закладі збирають гроші для родин загиблих дітей і постраждалих співробітників. Директор розповів про втрати серед учнів і вчителів.

05.04
Подробиці
Маршрутка в Україні

У Дрогобицькій міській раді повідомили, що вживають заходів щодо стабілізації пасажирських перевезень у місті

05.04
Подробиці
Фото ілюстративне: wikimedia.org

Поїзд, який перетнув російсько-білоруський кордон, налічував 14 вагонів-платформ.

05.04
Подробиці
Фото ілюстративне

Кількість заяв від українців призовного віку про надання притулку в Польщі за останній рік зросла втричі.

05.04
Подробиці
Фото зі сторінки захисника у Facebook

Захисник був багаторазовим чемпіоном України та СНД у скельному, технічному та зимовому класах сходжень. Тепер йому назавжди 45 років.

05.04
Подробиці
Фото ілюстративне: facebook.com/ukr.embassy.usa

Попередження про депортацію виявилося помилкою, заявили у Департаменті внутрішньої безпеки. Однак біженців з України повідомлення дуже налякало.

05.04
Подробиці
Фото: ДСНС

Пані посол США в Україні Бріджит Брінк відреагувала на російський удар по Кривому Розі 4 квітня. Вона виставила фото, написавши, що "ця війна має завершитися".

05.04
Люди і проблеми
Фото freepik.com

Досвідчені господарі радять білити гашеним вапном лише старі дерева, в яких груба кора.

05.04
Подробиці
Фото: wikimedia.org

У своїх зусиллях досягти припинення вогню в Україні США втрачають терпіння щодо Росії, вважають у колах НАТО.

05.04
Подробиці
Скриншот з відео

Відео з безпілотників у режимі реального часу фіксують жахливі злочини окупантів: вони страчують наших полонених навіть знаючи, що їх при цьому знімає камера дрона.

05.04
показати більше