18 січня 1654 року в Переяславі Богдан Хмельницький і козацька еліта віддали Гетьманщину під протекторат Московії зі збереженням прав і вольностей Війська Запорозького. Про обставини підписання Переяславських угод та пропагандистський міф довкола них — у розмові з істориками.
“Переяславська рада стала продуктом пропаганди СРСР задля втягування українців в ідеологію братства народів. Разом із тим дехто називає Хмельницького зрадником через ці угоди. Втім, аналізуючи історичне тло тих подій, можна зрозуміти, що зрадником він таки не був, — розповідає військовий історик Василь Павлов. — У першій половині XVII століття через утиски українців Річчю Посполитою підіймалися козацькі повстання, які під проводом Богдана Хмельницького переросли у Національно-визвольну війну 1648 — 1657 років, і на мапі Європи почала формуватись Гетьманщина — нова держава. Втім в умовах феодальної Європи гетьман не міг офіційно проголосити незалежність — він не мав права стати легітимним монархом. Гетьманщина могла отримати визнання лише за умови, що інша держава навіть на короткий час візьме її під протекторат на рівних правах. Думки про те, яка саме держава має це зробити, різнились. Одні політичні об’єднання були налаштовані на союз із Кримським Ханством, другі були орієнтовані на Московію, а треті, зокрема, спершу і Хмельницький, шукали союзника серед шведів та угорців”.
— Чому ж обрали таки Московію?
— Богдан Хмельницький ставився до об’єднання з Московським царством як до ситуативного військово-політичного союзу, з яким тоді у них був спільний ворог — Річ Посполита, — каже Андрій Заяць, доктор історичних наук, професор.
— Релігія у той час відігравала важливу роль у вирішенні державних питань. Думаю, саме вона і визначила, що Московія (православна держава) має надати протекторат молодій Гетьманщині, — каже завідувач кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Т. Шевченка, професор Володимир Сергійчук.
Саме релігія визначила, що Московія (православна держава) має надати протекторат молодій Гетьманщині.
— Що передбачали угоди з Московським царством?
В. Сергійчук:
— У січні 1654 року в Переяславі відбулася козацька рада, але на ній не було підписано жодних документів. Проект договору склали у лютому 1654 року. Цей документ називають статтями Богдана Хмельницького. Вони налічували 23 пункти й передбачали, що Україна ввійде під протекторат Московського царя як держава. У документі також було прописане право України на міжнародні відносини, що є важливим атрибутом будь-якої держави. Загалом усі пункти були направлені до Москви на ревізію. Звідти повернулися затведженими лише 11 з них, які вже назвали “Березневими статтями”. Там було підтверджено право на обрання гетьмана, збирання податків, козацький суд. Зберігся пункт, у якому йшлося про міжнародні відносини, проте він зазнав змін — цар забороняв Гетьманщині мати міжнародні відносини з Туреччиною та Польщею без васала (себто Московії). На практиці це означало ізоляцію для України.
— Чи могла Гетьманщина вийти з-під протекторату Московського царя?
В. Павлов:
— Так. Якщо котрась зі сторін не виконувала своїх обов’язків. Богдан Хмельницький так і зробив у 1656 році, коли Московське царство уклало мирний договір з Річчю Посполитою, що порушувало Переяславську угоду. Хмельницький визнав це зрадою і зняв із себе зобов’язання Березневих статей.
А. Заяць:
— Після цього гетьман став шукати нових союзників і розгорнув небачену доти дипломатичну активність, форсуючи підписання угод із Семиграддям, Волощиною, Австрією, Молдовою, Швецією. Усупереч політиці Москви тоді 20-тисячний козацький корпус вирушив разом із князем Семигородським Ракоці Дєрдем ІІ у похід на Польщу, а зі шведами — на Берестя. У планах було завоювання нових земель разом із союзниками. Однак жити Богдану Хмельницькому залишилось небагато.
Наприкінці липня 1657 року в нього стався крововилив у мозок, і за декілька днів, 6 серпня, він помер у Чигирині, так і не досягнувши успіху в жодному з його дипломатичних ходів останнього півріччя.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також історії людей, щеплених уже тричі
