У цьому листі король Карл ХІІ дає настанови шведському послу в Константинополі захищати інтереси України як незалежної держави. Тож три століття тому король Швеції визнавав незалежність не лише Запорізької Січі (як помилково пишуть), але й усієї України, а Пилипа Орлика визнавав її гетьманом.
Більше про такий важливий для історії української боротьби лист питаємо у Марини Траттнер, дослідниці архівів зі Швеції.
“Лист вдалося відшукати у вересні минулого року, — каже Марина Траттнер. — Тоді я займалася пошуком документів про поновлення контактів між Швецією і Україною на найвищому рівні до Полтавської битви, зокрема мене цікавила комунікація між Іваном Мазепою і Карлом ХІІ. Досліджувати документи взявся працівник Держархіву Швеції, історик і архівіст Ян Міспелаєре.
І ось 8 вересня 2021 року Ян надіслав мені кілька світлин і написав, що знайшов важливого листа від шведського короля Карла ХІІ про те, що він наказує представникові Швеції в Константинополі на переговорах із султаном обстоювати інтереси України як незалежної держави”.
— Розкажіть докладніше, чому Карл ХII написав цього листа.
— Листа було написано після битви біля річки Пруту в липні 1711 року, коли армія Петра І опинилася в оточенні турків, татарів, воєводи київського, козаків і поляків. Цар тричі благав про капітуляцію, дав хабаря великому візиру (кілька возів, завантажених цінними речами з табору Петра І, гроші), пообіцяв виплачувати щорічну пенсію кримському хану — 40 000 гульденів, зобов’язувався звільнити Польщу від своєї армії й повернути Україні її права та свободи. Коли йому та його армії надали харчі, конвой для охорони і вивезли їх з оточення, він відмовився виконувати умови мирного договору і погрожував піти новою війною на Константинополь, якщо статтю про Україну не інтерпретують на його користь.
Рік перед тим Карл ХІІ визнав незалежність усієї України, а Пилипа Орлика — її гетьманом. Він підтвердив українську конституцію від 5 квітня 1710 року і став протектором України.
А тепер щодо листа. У ньому Карл ХІІ вимагав, щоб екстраординарний посланець Швеції у Константинополі Томас Функ на переговорах із султаном боронив інтереси України як незалежної держави. Посланець і султан мали наполягати на тому, щоб Петро І визнав незалежність України, як і обіцяв після своєї капітуляції в 1711 році.
Ось переклад 5 параграфа: “Водночас він має наполягати на тому, щоб ця Стаття, яка запевняє свободу України і всіх Запорожців, негайно ж і повністю стала чинною, щоб таким чином вся Україна і Військо Запорізьке в повному обсязі здобули давні свободи і вольності, а також перебрали у володіння територію у своїх давніх кордонах під керівництвом теперішнього гетьмана Пилипа Орлика; таким чином, щоб народ, описаний вище, одразу ж набув статусу незалежної Держави, і більше ніколи жодним чином не був під послухом у Царя і не перебував під його протекцією”.
— Чому шведський король приділяв таку велику увагу Україні й прагнув її незалежності?
— Тому що він наслідував традиції підтримки боротьби українців за незалежність, які започаткували ще його дід і батько. Шведські королі вбачали у козаках надійних партнерів, що могли допомогти Швеції гарантувати безпеку в регіоні Балтійського моря і стримати загарбницькі амбіції Московії.
— Якими були взаємини Карла ХII і українського гетьмана Івана Мазепи?
— Є припущення, що Станіслав Лещинський і Іван Мазепа вели переговори про об’єднання України, Польщі та Литви у федеративну державу, виходячи з положень Гадяцького договору 1658 року, а не його пізнішої версії. Цей договір у версії 1658 року передбачав входження Гетьманщини до складу Речі Посполитої під назвою Великого князівства Руського — як третього рівноправного члена двосторонньої унії Польщі й Великого князівства Литовського. Отож можна припустити, що Іван Мазепа планував відродження Руси-України. Ми знайшли частину документів, які підтверджують таку теорію.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також текст про те, як медики на війні ризикують власним життям, аби врятувати інших
