За підкоренням Південого полюса світ стежив так само уважно, як за пізнішими польотами людей у космос! Відомо, що за першість на цій географічній дистанції змагались дві експедиції. Одну очолював норвежець Руаль Амундсен, іншу — британець Роберт Скотт.
Амундсен та його команд
Österreichische Illustrierte Zeitung, 1912 рік
Роберт Скотт, який стартував майже одночасно з норвежцем, дістався до полюса майже на місяць пізніше за Амундсена і пережив там глибоке розчарування, прочитавши залишену в наметі на місці табору з норвезьким прапором адресовану йому записку. На зворотній дорозі британська експедиція загинула, потрапивши у снігову заметіль, яка не дозволила знесиленим мандрівникам вибратися із наметів.
Маршрут експедиції Амундсена на Південний полюс
Österreichische Illustrierte Zeitung, 1912 рік
Зі звіту про подорож Амундсена, який опублікували в тогочасні ЗМІ, відомо, що щоденник мандрівника починався 10 лютого 1911 року, коли Амундсен прибув до берегів Антарктиди, розбивши табір на 83-му градусі південної широти.
Штаб-квартира експедиції Амундсена в Антарктиді
Nowości Illustrowane, 1912 рік
“Люди, собаки та інструменти були зібрані в одному місці, зроблено запас із 60 000 кілограмів м'яса тюленів, штаб-квартиру освітлювала лампа на 300 свічок. Температура взимку знизилася до мінус 68 градусів за Фаренгейтом (-53 °за Цельсієм). Сонце зайшло 3 квітня і не поверталося чотири місяці”, — описував початок своєї подорожі норвезький дослідник.
Перша спроба вирушити на підкорення Південного полюсу була на початку полярного літа — у вересні — була невдалою. Несприятлива погода (мінус 50-60 градусів за Цельсієм) та втрата кількох собак змусила Амундсена повернутися на базу.
Руаль Амундсен перед початком походу на полюс.
Das interessante Blatt, 1912 рік
На наступний штурм, який розпочався 20 жовтня, Амундсен взяв із собою лише чотирьох супутників, п'ять саней, 53 собак та провіант на 60 діб. Перед тим, як розпочати підйом схилом льодовика, полярники влаштували головну базу, на якій залишили запас харчів на зворотню дорогу.
"Найбільша складність експедиції полягала в тому, щоб подолати гори, які в деяких місцях сягають висоти 5300 метрів. Рівнина навколо Південного полюсу піднімається на 3600 метрів над рівнем моря", — писала газета Illustrierte Kronen Zeitung.
Як зазначив у своєму звіті Амундсен, висоту 8 600 футів (2621,28 метри над рівнем моря, приблизно такою є висота Говерли, — Авт.) було взято за чотири дні. Тут полярники позбулися 24 собак, як зайвого баласту, і продовжили подорож уже тільки на трьох санях.
"Експедиція ніколи не страждала від нестачі продуктів, хоча в умовах морозів людям потрібно незрівнянно більше їжі, ніж у помірній зоні. Коли довелося вбити частину собак, виявилося, що всі вони були добре вгодовані, а їхнє м'ясо — справжній делікатес", — стверджували тогочасні газетярі.
Відкриття Південного полюсу
Wiener Bilder, 1912 рік
8 грудня 1911 року Амундсен та його супутники досягнули широти 88,73 градуса. І попрямували далі. 16 грудня встановили табір і після довгих спостережень переконалися, що таки дійшли до полюса.
"Щоб точно визначити, що полюса досягнуто, достатньо було впродовж доби спостерігати за сонцем: якщо світило тримається над горизонтом весь час на одній висоті — цілі досягнуто. Полярний мандрівник також може увіткнути у лід вертикальну жердину і стежити за тінню, довжина якої повинна в цьому місці бути незмінною", — писала віденська газета Das interessante Blatt.
Дорога на полюс та вимірювання тіні експедицією Амундсена.
Das interessante Blatt, 1912 рік
На зворотній дорозі учасники експедиції відсвяткували Різдво. "Додатковою стравою до щоденної їжі була вівсяна каша із сухарями, яка дозволила відчути смак свята", — розповідала подробиці повернення тогочасна преса. Амундсен та супутники покинули Антарктиду в березні 1912 року.
Всі учасники експедиції повернулися цілими та неушкодженими, хоч їхній вигляд після 99 днів мандрівки серед льодовиків міг налякати: вони не купались, не голились, а щоб бороди не обмерзали, обрізали їх машинкою для стрижки. До речі, дорогою в одного з полярників розболівся зуб, серед інструментів виявилися спеціальні плоскогубці, якими вдалося його витягти.
…Наступних відвідин людей Південний полюс дочекався аж через 45 років після Амундсена та Скотта. У 1956 році експедиція під проводом адмірала ВМС США Джорджа Дюфека досягнула його на літаку Дуглас С-47 "Скайтрейн". Наступного року на Південному полюсі було засновано американську наукову станцію "Амундсен-Скотт", яка, щоправда, через рух криги опинилася приблизно за 100 метрів від полюса і продовжує дрейфувати.
Читайте також про те, чим дивував своїх сучасників Томас Едісон.
