Керівники Кубанської Народної Республіки мали виражені проукраїнські погляди та активно підтримували армію УНР у бойових діях проти червоних і білих військ. Чому ж дві держави так і не зуміли об’єднатися й дати відсіч більшовикам?
Докладніше про роль Кубані в історії української державності розповідають кандидат історичних наук та директор Музею історії революції 1917 — 1921 років Олександр Кучерук, доктор історичних наук Дмитро Білий і кандидат історичних наук Іван Петренко.
— Що пов’язувало Україну та Кубань у післяреволюційні часи?
І. Петренко:
— Українське козацтво на Кубані, яке на той час становило найпотужнішу соціальну групу регіону, стало на шлях національно-патріотичного відродження: відновили діяльність Кубанської військової ради, сформували Кубанський козацький військовий уряд. У цей момент на Кубані почали активно діяти проукраїнські національно-патріотичні організації.
Д. Білий:
— Кубань мала надзвичайно тісні зв’язки з Наддніпрянщиною та Центральною Україною. Кубанські представники часто були присутні на зборах “Просвіти”, народних з’їздах. А український політичний діяч Симон Петлюра разом з Федором Щербиною чотири роки працював над написанням “Історії кубанського козацького війська”. Україна та Кубань були єдиним культурно-політичним простором.
— Якими були суспільно-політичні настрої щодо об’єднання України та Кубані?
— На початку ХХ століття більшість населення Кубані ідентифікувала себе як українці. Саме тому політичні сили прагнули утворення єдиної держави за принципом спільності. І йдеться не про політичний союз, а про возз’єднання етнічних територій, адже в деяких районах Кубані етнічний склад населення на 90% був українським.
О. Кучерук:
— Та й усі головні посади в кубанському уряді займали виразно проукраїнські діячі.
І. Петренко:
— Однак, незважаючи на тісні політичні взаємозв’язки, навесні 1917 року питання про повне об’єднання Кубані з Україною не мало достатньої сили та підтримки. А загалом населення Кубані за політичними поглядами поділилося на три групи: перша мала самостійницьку позицію (утвердження незалежності, відокремлення від Росії), друга виступала за об’єднання Кубані з Україною, третя підтримувала автономію регіону в складі РФ. Цією невизначеністю скористалися більшовики, які прийшли до влади після Жовтневого перевороту, з перших днів почавши активну військову боротьбу проти УНР та Кубані.
— Які були основні мотиви для об’єднання?
— Україна та Кубань намагалися виробити спільний план дій, аби протистояти більшовицькій агресії.
О. Кучерук:
— Наміри об’єднатися були зумовлені вигідними політичними та воєнними взаємозв’язками. Для підтримки стосунків український уряд навіть утворив дипломатичне представництво на території Кубані. Одночасно з тим представництво було показником того, що Кубань — все ж таки окрема держава.
— Чому об’єднання України та Кубані не відбулося?
І. Петренко:
— У січні 1918 року українська влада вимушено покинула Київ і почала переговори з країнами Четверного союзу (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Османською імперією). У цей час кубанський уряд також залишив свою столицю Катеринодар під натиском більшовиків, які наступали з Кавказького фронту. Кубанським козакам довелося об’єднатися з добровольчою армією генерала Корнілова. З цього моменту Кубанська законодавча рада підпала під сильний вплив білогвардійської армії.
Д. Білий:
— У травні 1918 року на Кубані у Таманському відділі вибухнуло козацьке повстання, у ході якого вдалося витіснити більшовиків. Та в цей момент там зосередила свої сили Червона армія, яку українці разом із німцями вибили з Криму. Важливо було підтримати козацьке повстання, тож Скоропадський готував висадку туди однієї з найбільш боєздатних дивізій під командуванням Отара Натієва. Втім члени дивізії, які виступали за “єдину й неподільну Росію”, вчинили саботаж, затримавши висадку на півострів та попередивши білогвардійців про наступ.
— Чи забезпечило б об’єднання політичну незалежність України та Кубані від більшовиків?
— Теоретично об’єднання було цілком можливим, адже Україна та Кубань мала достатньо людських та військових ресурсів для боротьби з більшовиками. Козаки становили до ста тисяч добровольчої армії, до того ж обидві республіки займали вигідну сухопутну та морську території. Я переконаний, що створення єдиної держави змінило б хід усієї історії ХХ століття.
О. Кучерук:
— Об’єднання України та Кубані — це був би цілком логічний процес, вигідний для обох сторін. Та навіть якби кубанський народ не метався між різними політичними ідеями, значна воєнна присутність більшовиків на територіях обох країн все одно не залишила б жодного шансу на об’єднання.
І. Петренко:
— На мою думку, політичне об’єднання України та Кубані було можливе лише умовно. Обидві країни не були остаточно сформовані, легко піддавалися зовнішньому впливу. Ні в кубанців, ні в українців не було достатньо сил і політичної волі, аби провести це об’єднання.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про масштаби наркобізнесу в Україні
