Наші предки — скіфи — були надзвичайно сміливими й вправними воїнами. Вони перемогли навіть численну перську армію, яка вважалася тоді найсильнішою. Їхню відважність і незламність успадкували сучасні українці.
Україна споконвіку була землею воїнської доблесті: легендарними вояками були не лише запорозькі козаки, а й прадавні мешканці теперішніх українських земель — скіфи. Вони панували на українських землях понад 400 років — з VІ до ІІІ століть до н. е., населяючи майже всю територію від Дону до Дунаю.
— Найбільше джерело інформації про скіфів — твір “Історія” у дев’яти книгах античного грецького географа, вченого-мандрівника й письменника Геродота Галікарнаського, — розповідає Олександр Стражний, учасник понад 30 експедицій Інституту археології НАНУ, психотерапевт і дослідник українського менталітету. — Саме з-під його пера вийшов систематичний опис життя і побуту скіфів, а також їхніх військових звитяг. Однією з найбільших називають перемогу над перською армією, яка вважалася тоді найсильнішою.
— Як це було?
— У 514 до н. е. Дарій І, перський цар, один із найвизначніших правителів в історії Стародавнього Сходу, спробував завоювати Скіфію. Його військо, як стверджує Геродот, налічувало 700 тисяч воїнів. Супротивника — ймовірно, приблизно 150 тисяч бійців. Утім персам Скіфія виявилася не під силу.
— Чи правда, що скіфи були неймовірно безжальними воїнами?
— Так! Геродот не перебільшував, коли писав, що “жодному з ворогів, котрий напав на їхню землю, вони не дають урятуватися”. У скіфів був звичай: пити кров першого вбитого ворога, а відтяті голови всіх інших приносити цареві. За кожну з них дозволялося одержати щось із трофеїв. Богу війни Арею вони приносили найпочесніші, зокрема й людські, жертви, поклоняючись єдиному своєму фетишу — мечу.
— Воювали лише чоловіки чи й жінки?
— Жінки також брали участь у війнах. Геродот, зокрема, згадує про шлюби скіфів з войовничими жінками з племені амазонок, чим і можна, на його думку, пояснити скіфський звичай: дівчина не може вийти заміж, поки не вб’є ворога.
— Якими були стосунки войовничих скіфів із сусідами?
— Загарбників македонців, як і персів чи римлян, скіфи милістю не балували. Однак жили в мирі й злагоді зі своїми добрими сусідами — північно-причорноморськими греками, переймали їхні звичаї, культуру, релігію. Саме близькість скіфів до античного світу надала їм можливість збагатити світову культуру тим, що сьогодні називають скіфським золотом.
— Який вигляд мали скіфські воїни зовні?
— Про це ми дізнаємося із золотих прикрас, створених геніальними грецькими майстрами на замовлення заможних скіфів. Судячи, наприклад, із зображення на відомому кубку з кургану Куль-Оба, скіфські воїни носили довге волосся, середньої довжини вуса та бороду. Одяг — довгі жупани, широкі штани, підперезані вузьким ременем та призібрані на щиколотці. На стегнах з одного боку — сагайдак зі стрілами й луком, з іншого — ніж, акінак (короткий меч).
— Чимось навіть подібні на запорозьких козаків, чи не так?
— Можна сказати, що і за характером запорожці подібні на скіфів: відважні, незламні, хоробрі воїни. Ця риса менталітету живе й у сучасних українцях...
Під час війни з росією наші люди виявляють “скіфський” героїзм і впроваджують їхню хитру тактику: відступають, заманюють, а потім закручують так, що нищать дезорієнтованого ворога мало не голими руками. Зауважте, більшість українських воїнів — непрофесійні військові. Але в нашому менталітеті є все необхідне для перемоги.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також про те, що херсонці розповідають про життя в окупації
