26 жовтня виповнюється 200 років з дня народження Миколи Терещенка. Історія цього українця вражає та надихає. Адже це — історія успіху. Миколі вдалось побудувати власний бізнес у непрості для наших земель часи. А завдяки чому?
“Микола Терещенко був первістком у козацько-міщанській родині купця Артемія Яковича Терещенка та Єфросинії Григорівни Стеслявської, — розповідає Олександр Донік, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України Національної академії наук України. — Він народився у 1819 році на Глухівщині, нині це Сумська область. Микола закінчив лише трикласне Глухівське повітове училище.Ще у підлітковому віці він почав займатись комерцією. Спершу — торгівлею хлібом, а згодом — постачанням із Криму у великих розмірах солі й риби. Коли стартував, то сам їздив до Криму по сіль та рибу, а згодом став наймати чумаків.
Ймовірно, що переломним моментом для його бізнесу стало те, що у роки Кримської війни він виконував державне замовлення на постачання продовольства та обмундирування для армії, завдяки якому значно збільшив свій купецький капітал. А після селянської реформи 1861-го Микола разом із батьком та братом скупили великі поміщицькі маєтки, цукрозаводи і гуральні. У 1870 році постало "Товариство цукрових і рафінадних заводів братів Терещенків", яке на той час було найбільшим у цукровій галузі Російської імперії. Крім цього, Микола був власником ще трьох цукрозаводів, декількох винокурень, парових і водяних млинів, ремонтних майстерень і великої кількості землі.До речі, цукрові заводи Терещенка постачали продукцію не лише в межах Російської імперії, а також в Англію, Німеччину, Швейцарію, Норвегію, Китай”.
— У чому ще полягав секрет успіху Терещенка?
— Микола Терещенко мав підприємницьке чуття. Після реформи 1861-го він приїжджав до розгублених поміщиків й або купував за безцінь землі чи засоби виробництва, або орендував. І починав бізнес.
Основа успіху Терещенка полягала також у самому підході до роботи. Він встановив для своїх працівників восьмигодинний робочий день, плаваючий графік виробництва, безперервний технологічний цикл. Виробництво цукру тривало у три зміни. Працівники мали один вихідний на тиждень. А їхня зарплата складала від 6 до 15 рублів на місяць, залежно від кваліфікації, плюс 5 рублів на харчування.
На цукрозаводах Терещенка використовували і органічні, і хімічні добрива. Неабияку увагу він приділяв також селекції, якою займалася спеціально створена лабораторія, що суворо стежила за посадковим матеріалом.
Потрібно відзначати, що Микола Терещенко був людиною дивовижної працездатності. Він не мав ґрунтовної освіти, а був підприємцем-самоучкою, бізнесменом від Бога.
Він прокидався о 4 годині ранку. Вже о 5-6 проводив збори з управителями маєтків та заводів, що звітували про роботу. Микола Артемійович часто особисто об’їжджав всі свої підприємства. Він горів своєю роботою.
— Микола Терещенко також відомий як меценат. Розкажіть про цю віху його життя.
— Відомо, що за життя він пожертвував понад 5 мільйонів рублів, зокрема Глухову та Києву, останньому виділив понад 2,5 млн. Гроші витрачали на потреби доброчинних організацій та товариств, спорудження навчальних і лікувальних закладів, притулків для дітей і дорослих тощо.
Зокрема, його коштом у Києві збудували п’яту чоловічу гімназію, нині це центральний корпус Національного транспортний університету, а також — лікарню для чорноробів, зараз там Національна дитяча спеціалізована клінічна лікарня "Охматдит". Чималі суми Микола Терещенко виділяв на заснування Київського політехнічного інституту, Київського художньо-промислового і наукового музею (нині тут Національний художній музей України). У Глухові завдяки підприємцю з’явилися чоловіча та жіноча гімназії, ремісниче училище, лікарня, приміщення банку, собор.
А от земляки Миколи Терещенка віддячили йому у 1909 році (помер Терещенко 1903 року) встановленням у Глухові бронзового пам’ятника. Щоправда, більшовики його зруйнували в 1917 році. Радянська влада не сприймала Терещенка, називаючи його експлуататором, капіталістом, який не вартий шанування.
Пропонуємо вашій увазі також текст Кожній нації — по державі. Як останній імператор Австро-Угорщини намагався втриматись при владі.
