Нині його ім’я має 17-та Криворізька танкова бригада. А днями у Кривому Розі відкрили йому пам’ятник. Кость Пестушко на псевдо Кость Степовий-Блакитний — вагома постать в історії Холодного Яру. Чим же він прославився?
— Кость Пестушко народився 10 лютого 1898 року в селі Ганнівка Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. Нині це — Петрівський район Кіровоградської області, — каже Роман Коваль, дослідник історії визвольної боротьби українського народу першої половини XX століття. — Але його боротьба значною мірою пов’язана саме з Криворіжжям. Кость Блакитний свого часу звільнив Кривий Ріг від більшовиків. Чекісти писали, що той у 1919 році створив там “реальну крупну силу”.
— Як Кость Пестушко став головним отаманом Холодного Яру?
— Коли в 1920 році він прийшов у Холодний Яр, то його знали як авторитетного організатора, до якого тягнулися повстанці. Тому саме його 24 вересня 1920 року в селі
Медведівка, куди прийшла Степова дивізія, обрали головним отаманом Холодного Яру та навколишніх земель. Як писав історик-чекіст Борис Козельський, у межах діяльності Степової дивізії майже неможливо було проводити радянську роботу, адже повстанці там рубали чекістів на всі боки.
— Що ще відомо про Степову дивізію?
— Вона була добре організована і загалом налічувала близько 20 тисяч осіб. Тоді як армія УНР Симона Петлюри мала 25 — 30 тисяч осіб. Якби озброєння було кращим, то Степова дивізія могла стати осередком визволення України від більшовиків.
— Як склалася доля Костя Блакитного?
— На жаль, структури УНР не налагодили контактів зі Степовою дивізією, не допомогли озброєнням та обмундируванням. Вона сама билася з переважаючими силами ворога. Закінчилася ця боротьба трагічно. 9 травня 1921 року в селі Ганнівка чекісти оточили будинок, у якому переховувалися отамани Степовий-Блакитний і Лютий (Ялисей Черевик). Розпочався бій. Пестушкові вдалося вирватися з оточення, але при втечі на своєму шляху він натрапив на червоноармійця, який вистрелив у нього.
Важкопораненому отаманові червоноармійці намагалися надати допомогу, щоб допитати, але він помер. Чекісти написали, що “он умер, произнося слова “Вмираю за вільну Україну”. Щоправда, у книжці “В Херсонських степах” молодшого брата Костя — Федора, відомого як Юрко Степовий, котрий був свідком смерті родича, йдеться, що, потрапивши в оточення, 23-річний Кость застрелився, а останніми його словами були “Як буде Україна вільною, передайте привіт”.
До речі, за декілька днів до смерті Кость казав Федору: вмирати зовсім не страшно, коли знаєш, за що — за українську національну ідею.
Дякуємо, що прочитали цей текст у газеті Експрес. У нас — тільки оригінальні тексти.
Читайте також інтерв'ю з Тарасом Тополею
