Ця жінка — донька арагонського короля Фернандо II і кастильської королеви Ізабелли I, увійшла в історію під ім’ям Хуани І (королеви Кастилії), або ж, як називали її сучасники, — Хуани І Божевільної. А була ж Хуана цілком здорова, добра та розумна жінка, яку першою на божевілля прирекла рідна мати, а батько заслав у монастир на 44 роки без офіційного позбавлення влади.
Красуня інфанта
...6 листопада 1479 року найзнаменитіша королівська родина Європи святкувала народження доньки Хуани. І нікому тоді навіть на гадку не спадало, що Ізабелла І та Фернандо ІІ тримають на руках майбутню королеву Кастилії. Маючи старших брата та сестру, Хуана аж ніяк не могла претендувати на трон.
Батьки дали доньці гідну освіту. Інфанта Хуана вміла читати, володіла всіма мовами Іберійського півострова, знала французьку та латину. Вивчала право, граматику, геральдику, історію, філософію та математику. А ще змалечку вчилася гарних манер, малювання, танців, музики. Ба більше, зі старшим братом Хуана ловила яструбів і не пропускала королівських ловів.
Час минав, і Хуана, як і інші діти королівської сім’ї, стала інструментом політичної гри її батьків. У 17 років красуню інфанту видали заміж за Філіпа, сина імператора Священної Римської імперії Максиміліана I.
Так ось до цього часу в жодній історичній хроніці немає свідчень про якісь психічні відхилення, які б мала Хуана. Навпаки, історичні джерела описують дівчину як найвихованішу та найкрасивішу доньку королівського подружжя.
Отже, у 1496-му Хуана вийшла заміж за на рік старшого Філіпа І Вродливого. З історичних джерел нам також відомо те, що, хоч шлюб Хуани мав політичне підгрунтя, вона палко покохала свого чоловіка.
Її кохання було таким сильним, що згодом найпрекрасніше у світі почуття перетворило дівчину спершу на його заручницю, а потім, в очах оточення — на божевільну.
Достеменно відомо одне: у заміжжі з Філіпом Хуану не цікавила влада і корона. Жінка просто хотіла кохати і бути коханою.
Засліплена любов’ю
Перші нотатки про божевілля Хуани з’явились невдовзі після заміжжя. І першим, хто поскаржився на її психоз, був чоловік Філіп.
Отож Філіп, відомий любитель жінок, попервах оточив свою красуню дружину увагою та турботою, яких дівчина не знала у сім’ї суворих батьків. Хуана була така засліплена коханням, що бігала за чоловіком як вірне собаченя. Але Філіпу ця собача відданість дружини швидко набридла, і він повернувся до свого звичного способу життя з численними фаворитками.
Відданість дружини стала дратувати Філіпа І, і він поскаржився на ненормальність Хуани її матері. Достеменно не відомо, чи справді в Хуани були якісь психічні напади, чи це була вдала інтрига її чоловіка, який вирішив таким чином зганьбити дружину, яка заважала його веселощам.
Наприклад, коли Філіп і Хуана приїхали до Кастилії, то Філіп швидко зрозумів, що іспанські звичаї та стиль життя йому не до вподоби. Тож він повернувся додому, залишивши Хуану в Іспанії. Розлучена з чоловіком, жінка видавалася розгубленою. Вона нервувалась, її мучило безсоння. Хуана відмовлялась від їжі й цілими днями сиділа пригнічена, дивлячись у землю.
А коли мати Ізабелла І заборонила їй відплисти у Фландрію до чоловіка через небезпеку зимових штормів, Хуана і їй показала свою неврівноваженість. Жінка провела всю ніч та половину наступного дня, сидячи на землі просто неба біля опущених грат воріт.
Сьогодні історію Хуани І вивчають не лише історики, а й психіатри та психологи. Зокрема, поведінка королеви Хуани І, на їхню думку, є не чим іншим, як любовною залежністю, яка мало чим відрізняється від будь-якої іншої залежності, приміром, наркотичної. З тією лиш відмінністю, що неможливість існувати без наркотику визначається біохімічними процесами в організмі людини, а любовна залежність — це на 100% психічні процеси.
На думку американської дослідниці в царині психоаналізу, психіатрії та психології Карен Горні, королева Хуана І мала невротичну потребу в коханні, зосереджену на одній особі — своєму чоловікові.
Прихильність, увага й присутність Філіпа І для Хуани набували вкрай великого значення. Усе її життя та думки були зосереджені лише на ньому.
Однак присутність коханого чоловіка поруч, якої так прагнула Хуана, не зробила її спокійнішою та врівноваженішою. Навпаки, чоловік повсякчас провокував дружину невгамовним інтересом до інших жінок, а Хуана мучила і себе, і його ревнощами. Якось одній з коханок розлючена Хуана відрізала волосся.
Звісно така поведінка королеви не сприяла налагодженню стосунків з чоловіком. Депресія охопила Хуану, жінка не вставала з ліжка, відмовлялася від їжі.
У 1497 році у віці 19 років помер брат Хуани Хуан Астурійський — головний спадкоємець кастильського престолу. Трон мав перейти до Ізабелли Астурійської — старшої сестри Хуани, але жінка померла у 1498 році, а через два роки помер її малолітній син Мігель. За таких обставин єдиною спадкоємицею престолу стала Хуана.
Тож після смерті Ізабелли І у 1504-му Хуану було проголошено королевою Кастилії. Одразу ж після цього вже королеву Хуану її чоловік замкнув у палаці. Філіп спробував правити від імені дружини, але одразу ж посварився з тестем — Фернандо ІІ Арагонським.
Згідно із заповітом Ізабелли І, правити від імені Хуани у разі її недієздатності мав батько Фернандо ІІ Арагонський. Тож тепер Хуана опинилася між двох вогнів, адже її Філіп хотів захопити кастильську скарбницю. Натомість його тесть намагався втримати владу над об’єднаною Іспанією.
Чоловіча змова
На те, що Філіп мріяв правити від імені дружини, наводить той факт, що він наказав документувати всі випадки психозів дружини.
Хуана чудово розуміла дії Філіпа І. Історики схиляються до думки, що він свідомо доводив Хуану до ревнощів, аби потім з чистою совістю задокументувати її психічно нестабільну поведінку.
У 1506 році Філіп вирішив, що йому потрібно поїхати до Іспанії для захисту, як він декларував, інтересів Хуани, а насправді — своїх.
Ця подорож завершилася тим, що 27 червня 1506 року Філіп і Фернандо ІІ досягли угоди щодо майбутнього Кастилії. Угода полягала в тому, що вони розділили владу між собою, оголосивши Хуану недієздатною.
Хуана Божевільна
Однак насолодитись наслідками угоди з тестем Філіп не встиг. 25 вересня 1506 року чоловік помер від віспи. Після цього королева Хуана І зробила те, що навіки вписало її ім’я в історію з ознакою — Божевільна.
Відчай Хуани був таким сильним, що психічне здоров’я королеви й справді могло похитнутися. Жінка провела декілька днів біля тіла коханого чоловіка, не дозволяючи нікому до нього наближатися. Коли ж тіло почало розкладатися, Хуана нарешті дозволила його забальзамувати.
Згорьована королева вирішила поховати коханого Філіпа І у далекій Гранаді в Королівській каплиці.
Хуана була така засліплена коханням, що бігала за чоловіком як вірне собаченя.
Нещасна особисто очолила похоронну процесію з Бургосу. Під час подорожі королева двічі відвідала монастир у Мірафлоресі. Тут за її наказом труну двічі відкривали. За свідченнями сучасників Хуана довго дивилася на тіло чоловіка, торкалася його, але при цьому не виявляла жодних емоцій. Не було навіть сліз. Ймовірно, королева перебувала у стані глибокої депресії, коли стає неможливим прояв будь-яких, навіть мінімальних, почуттів. Загалом з тілом коханого Філіпа І Хуана не розставалась вісім місяців.
Однак до Гранади королева так і не дісталася. 14 січня 1507 року в Торквемаді Хуана народила доньку Катерину. Фернандо ІІ забрав їх обох і відвіз у палац-фортецю Тордесільяс. Тут, в ув’язненні, королева Хуана І й провела наступні 44 роки свого життя.
Ніхто й не дивувався тому, що меланхолійна Хуана не опиралася. Жінка відмовилась від спілкування з оточенням й усю себе присвятила доньці, яка розділила з матір’ю її долю.
І поки його донька тихо жила у фортеці, Фернандо ІІ правив від її імені й мріяв про спадкоємця. Задля цього він одружився з французькою принцесою Жермен оф Фуа, племінницею короля Людовіка XII, однак їхній син, який народився 1509 року, не вижив.
Востаннє батько відвідав Хуану у 1513 році, а у 1516-му Фернандо ІІ помер, і згідно з його заповітом спадкоємцем престолу був оголошений старший син Хуани, Карл, відомий в історії під іменем Карла V Габсбурга.
Відомо, що Хуана І була невдоволена таким рішенням, заявивши, що тільки вона має право називатися королевою, а її син — лише спадковий принц.
Але Карл був іншої думки. Для хлопця Хуана була чужа. Він не знав матері, бо змалечку ріс далеко від неї, й від влади відмовлятися не думав. Ба більше, Карл зробив спробу звільнити з ув’язнення свою сестру Катерину. Але його зусилля викликали таку бурхливу реакцію Хуани, що Карл забув про цю ідею.
Востаннє про ув’язнену королеву згадали під час руху проти правління Карла. Це були повстанці, які знайшли вдалий привід для повалення ненависного правителя. Прикриваючись гаслами про повернення престолу Хуані, вони, коли захопили Тордесільяс, наполягали на тому, щоб королева заявила свої права на трон. Хуана спершу зраділа визволителям, однак потім відмовилася від їхньої пропозиції.
23 квітня 1521 року повстанці були розбиті, а Хуана повернулася до своєї в’язниці у фортеці.
Королева Хуана І Божевільна, жінка із непростою долею, померла там, де і жила: в ув’язненні у палаці-фортеці Тордесільясі 12 квітня 1555 року. Хуані було 75 років.
