Омар Шаріф знімався з найвідомішими зірками — Барброю Стрейзанд, Софі Лорен, Катрін Денев... Мав “Золотого глобуса”, “Сезара”, відзнаку Венеційського кінофестивалю, номінацію на “Оскара”. Зіграв у понад пів сотні фільмах, про які міг розповідати годинами. А ще запам’ятався бурхливим приватним життям.
...Він сидів у напівтемній кімнаті, втупившись в одну точку. Немов заворожений, ще раз і ще раз “перемотував” у пам’яті зустріч із Фатен. Її стан, волосся, очі. У них, коли їхні погляди зустрілися, спалахнув вогник. Принаймні Омару так здалося.
Це був перший день на знімальному майданчику фільму “Боротьба в долині”. Для Шаріфа — другий кінопроєкт, а ось для Хамами — дванадцятий. Він — новачок, вона — популярна актриса. Проте, коли за сценарієм їм довелося поцілуватися, актор остаточно втратив грунт під ногами. А режисер, ніби спеціально, просив робити дубль
за дублем...
Коли роман Омара і Фатен неможливо було приховувати (те, як світилися лиця акторів, не бачив тільки сліпий), настав час приймати рішення. Одна річ, якби закохані були вільні, але ж його обраниця мала дитину й чоловіка. Шаріф набрався сміливості та заявився до нього в гості. “Чоловіча розмова” із на дванадцять років старшим єгиптянином тривала довго, але по її завершенню вони потисли один одному руки.
Хоч як любив свою дружину режисер Ез Ель Дін Зульфікар (до слова, він знімав її не в одному фільмі), але відпустив. Так би мовити, з Богом. Точніше — з Аллахом. Цікаво, що актор належав до вірних Мелькітської греко-католицької церкви, але заради коханої перейшов в іншу віру. Тобто в іслам. Кажуть, на цьому насамперед наполягали рідні жінки, змирившись із тим, що її перший шлюб дав тріщину.
У 1955 році Омар Шаріф і Фатен Хамама офіційно оформили шлюб. Тепер вони могли завжди бути разом: як на роботі, так і поза нею. Єгипетські режисери не раз запрошували на головні ролі це подружжя. Натомість іноземні кликали тільки чоловіка. Спочатку він став зніматися у Франції та Італії, а потім у Великій Британії. В останній зіграв головну роль у фільмі “Лоуренс Аравійський”, що мав гучний успіх. Так само, як і стрічка “Доктор Живаго”, яку випустили згодом у США.
Омар Шаріф літав з однієї країни в іншу, а вдома його чекала дружина. Причому не одна, а з сином, котрий народився у 1957 році. Вона щовечора сиділа біля телефона, очікуючи дзвінка чоловіка. Як не з Парижа, то з Рима чи Лос-Анджелеса. І ніколи не розпитувала про красунь-партнерок, з якими він знімався. Хоча до неї доходили чутки, що її “благовірний” не з однією стрибав у гречку.
Ну який би чоловік упустив нагоду закрутити роман з Далідою, Анук Емме, Авою Гарднер або Інгрід Бергман? (Триразова лауреатка “Оскара” теж підпала під чари арабського бабія, який був майже на двадцять років молодший). Звісно, що довго тривати шлюб Омара Шаріфа з Фатен Хамамою не міг. Фактично вони не жили під одним дахом з середини шістдесятих, але офіційно розірвали шлюб тільки в 1974 році.
Тепер зірковий артист міг не приховувати свої інтрижки на знімальних майданчиках та насолоджуватися статусом холостяка. Так тривало десять років, поки єгиптянин не зустрів французьку актрису Андреа Форреоль. (Звичайно, вона була значно молодша від Омара Шаріфа). Їхній цивільний шлюб протривав тридцять років. Можливо, тому що парижанка навчилась давати раду з непростим характером партнера.
Кажуть, він спалахував, мов сірник. Тільки-но усміхався, а коли щось ішло не так, ставав агресивним. Від кулаків актора не раз перепадало навколишнім. То він побив працівника паркінгу, то правоохоронця, якого викликали в казино, де Омар Шаріф влаштував дебош. Актор часто відвідував такі заклади, адже належав до азартних людей. Був затятим картярем, завсідником іподромів (мав навіть свою стайню) та робив шалені ставки. Одного разу програв майже 13 мільйонів доларів!
Веселому життю Мішеля Демітрія Шальхуба (таким насправді було ім’я актора, який з’явився на світ 10 квітня 1932 року в Александрії) згодом настав кінець. Усе змінилось, коли лікарі поставили діагноз — хвороба Альцгеймера. З його пам’яті чиясь невидима рука витирала спогади про фільми, країни, коханих. Навіть якби він знову зустрівся з Фатен Хамамою, навряд чи впізнав би її. Однак мати його сина померла взимку 2015 року, а через декілька місяців услід за нею вирушив Омар Шаріф. Там, на небі, їх уже точно ніхто не розлучить.
Антін БІЛИЙ
