Омелян Пріцак — хранитель української історії та науки

Вчений зі світовим ім'ям започаткував Український науковий інститут Гарвардського університету та Інститут сходознавства імені А. Кримського

Омелян Пріцак — хранитель української історії та науки

Омелян Пріцак з дитинства боровся за право бути українцем, адже мама після загибелі батька — вояка УГА — віддала його до польської школи. Коли хлопець у 13 років дізнався про своє походження, то забажав розвивати національну ідентичність. Згодом він про це скаже так: “По-перше, я боровся за право бути українцем. По-друге, я від свого польського оточення навчився двох цінних прикмет, яких так бракує нам, українцям: почуття людської гідності і почуття української національної гідності”. 

Омелян Пріцак народився 7 квітня 1919 року в селі Лука нині Самбірського району Львівської області у родині механіка-залізничника Йосипа Пріцака та Емілії Капко. Батько, вояк Галицької армії, помер від тифу у польському полоні в таборі Бугшопи біля Берестя-Литовського у вересні 1919 року. Мати вийшла заміж удруге за купця Павла Сарамагу й 1920 року переїхала з однолітнім Омеляном до Тернополя, де минули його дитячі та шкільні роки.

У 1960-х роках Нобелівський комітет з літератури надав Омелянові Пріцаку право номінувати претендентів на Нобелівську премію.

У Тернополі він навчався спершу в початковій, так званій народній, школі, а згодом — у Першій гімназії імені Вінцента Поля. У дитинстві Пріцак виховувався в польському дусі, і тільки в 13-річному віці, довідавшись про походження рідного батька та як наслідок зазнаючи знущань від польського вчителя математики і фізики, юний Омелян усвідомив свою українськість.

Він самотужки почав опановувати літературну мову завдяки словникам Івана Огієнка, зацікавився спогадами учасників визвольних змагань та історичними працями Михайла Грушевського. Після смерті вітчима у 1934 році Пріцак, як він писав у спогадах, і маму “заставив повернутися до українства”.

У 1936 році майбутній вчений вступив на гуманітарний факультет Львівського університету. Тут він студіював історію, а ще посилено вивчав арабську, монгольську, перську, турецьку мови й літератури. Наставником Пріцака був один із учнів Михайла Грушевського — Іван Крип’якевич. Під час на­вчання у Львові Омелян познайомився з Агатангелом Кримським, легендою тогочасного сходознавства. Саме до нього, в Інститут мовознавства АН

УРСР, юнак пішов в аспірантуру. 

Військову службу він проходив у Башкирії. Напередодні війни артилерійський полк, в якому служив Пріцак, передислокували до Білої Церкви, і у перший місяць війни він опинився у німецькому полоні. Звідти у 1941 році зміг потрапити до Львова. 1942 року влаштувався в Український кабінет, організований Іваном Крип’якевичем (по суті, колишня Історична секція НТШ, забороненого окупаційною владою), і паралельно готував документи для навчання в Берлінському університеті.

Кінець війни застав Пріцака в Німеччині, де він у 1940-ві закінчив Берлінський і Геттінгенський університети. Потому молодий учений опиняється у США, де дбає не лише про власну блискучу кар’єру сходознавця, але й про інституційну розбудову української науки.

Щодо його численних досліджень, то варто згадати визнану історичну теорію про зв’язки давньої України з тюркомовними територіями. Омелян Пріцак належав, як сам казав, до п’ятого періоду української історіографії, жартома він називав себе “науковим внуком” Володимира Антоновича і “нау­ковим сином” Михайла Грушевського. Ще в студентські роки написав кілька трактатів і серед них — “Рід Скоропадських” та “Іван Мазепа і княгиня Анна Дольська”. Згодом він підготує і видасть свою фундаментальну працю “Походження Руси”, яка стала новим словом в українській історичній науці. Передусім тому, що Омелян Пріцак використав у своєму дослідженні широкі історичні джерела тюркомовних народів.

Уже у перші роки роботи в Гарвардському університеті він став впливовим викладачем, професором, дослідником не тільки тюркської та середньоазіатської проблематики, а й фахівцем з історії України. Пріцак ініціював набір групи викладачів, які б провадили українознавчі дослідженнями і були справжніми експертами в цій сфері. Правління Гарвардського університету дало згоду.

Для фінансування кафедр історії, мови та літератури України потрібно було 1,8 мільйона американських доларів, а також кошти для створення інституту. Це була величезна сума, але ще більші гроші вдалося накопичити з внесків загалу українців у Північній Америці: від працівників автомобільної галузі у Детройті та Віндзорі до дуже успішних бізнесменів, таких як Петро Яцик.

У 1973 році український науковий інститут Гарвардського університету на чолі з директором Омеляном Пріцаком почав свою діяльність. Майже одразу на інститут полився бруд з підрадянської України, Гарвардську групу та її прихильників називали “буржуазними націоналістами”. Але це не спинило роботу інституції.

Відгук у діаспорі був колосальний. За підрахунками, десять тисяч українців у США та Канаді початково пожерт­вували понад 4 мільйони доларів на створення науково-дослідного інституту і трьох українських кафедр – історії, мови і літератури. Крім директорських клопотів, Омелян Пріцак узяв на себе й обов’язки керівника кафедри історії.

Уже у 1977-му за редакцією Омеляна Пріцака почав виходити збірник “Harvard Ukrainian Studies”, а у 1988 році він започаткував “Гарвардську бібліотеку давнього українського письменства”. Загалом бібліотека Гарварду має найбагатшу в західному світі університетську збірку україністики. На початку 1980-х Пріцак завершує уже згадане своє фундаментальне дослідження “Походження Руси”.

Мало хто знає, але в 1960-х роках Нобелівський комітет з літератури надав Омелянові Пріцаку право номінувати претендентів на Нобелівську премію. У 1967 році він подав кандидатури Павла Тичини, Івана Драча й Ліни Костенко, у 1968-му — Івана Драча, в 1970-му і в 1971-му — Миколи Бажана. У такий спосіб учений докладав зусиль для презентації української художньої літератури на міжнародній арені. У 1989 році Омелян Пріцак склав з себе повноваження керівника Українського інституту Гарварду. З поважної причини: він приймає рішення повернутися в Україну. На землі батьків його обирають іноземним членом Академії наук УРСР. А приїхавши до Києва, він зумів створити Інститут сходознавства імені Агатангела Кримського Національної Академії наук і з 1991-го по 1998 рік був його незмінним директором.

“Нас, молодих, приваблювала й чарувала його манера викладати. Вчений із неймовірним авторитетом і визнанням, він не повчав, не ставав у позу зверхнього ментора”, — згадувала Віра Агеєва, професорка Києво-Могилянської академії. Омелян Пріцак очолював Інститут сходознавства до 1998 року. Не все складалося так, як того хотів і прагнув учений. І річ не тільки в тогочасній економічній розрусі та фінансовій скруті. Давалися взнаки й інтриги, яких не бракувало в науковому світі, упереджене ставлення до вченого деяких його колег, неготовність чи й небажання сприймати пропоновані Пріцаком новації і в освіті, і в науці.

Як згадує Віра Агеєва, “Омелян Пріцак організував семінар, на якому обговорювалися переважно зовсім не знані в Україні книжки, філософські концепції. Усе воно існувало навіть ніби не зовсім з дозволу влади. Ще ж у 1990, коли гарвардський історик переїхав до Києва, й СРСР існував, і КГБ ніхто не розпускав. Чимало видань привозили з Канади та Сполучених Штатів. Треба віддати належне нашим еміграційним інтелектуалам — вони багато встигли перекласти, видати і тепер радо спроваджували ті книжки в Україну. Часом великі тюки з написом “Канадський Інститут Українських Студій” пливли кораблями через океан, іноді щось привозилося просто у валізах”.

Хвороба першої дружини змусила науковця повернутися до США у 1996 році. Після того та через власний стан здоров’я в Україну зміг приїхати лише у червні 1997-го та листопаді 1998 року. Помер 29 травня 2006 року у Бостоні. Прах науковця захоронено у стіні колумбарію Лук’янівського цвинтаря в Києві, поряд з прахом його другої дружини — докторки історичних наук Лариси Пріцак. 

З 2007 року його бібліотека, особовий архів та мистецька колекція переїхали з США до України і зберігаються у Націо­нальному університеті “Києво- Могилянська академія” як окремий підрозділ під назвою “Меморіальна бібліотека Омеляна Пріцака” у структурі наукової бібліотеки університету. Колекція містить рукописні твори, друковані видання, архівні документи, живопис, графіку, предмети декоративно-ужиткового мистецтва, записи класичної музики.

Марія КОСТЕЦЬКА

Cтиль життя
Фото uk.wikipedia.org/wiki/Крутиголовка_звичайна

Щоб захиститися від хижаків, крутиголовка настовбурчує пір'я, крутить головою, очима і шипить, імітуючи змію.

08.02
Люди і проблеми
Фото freepik.com

Деякі експерти прогнозують, що вартість популярної крупи відчутно зросте вже найближчим часом.

08.02
Подробиці
Фото ілюстративне: armyinform.com.ua

Корейські військові, які перебували в процесі відступу з Курської області, були змушені розвернутися і контратакувати.

08.02
Подробиці
Фото getty images.

РФ знову підтягнула північнокорейських солдатів у Курську область. Вони взяли участь у штурмах і зазнали втрат.

07.02
Подробиці
Фото з Вікіпедії.

Із президентом України Дональд Трамп матиме зустріч, а з російським диктатором - телефонну розмову.

07.02
Подробиці
Фото Міноборони України.

Рустем Умєров призначив двох нових заступників. Обидва за своєю спиною мають величезний послужний список та бойовий досвід.

07.02
Подробиці
Фото зі сторінки Дональла Туска у Фейсбук.

Дональд Туск зазначив, що вже найближчим часом з Польщі виганятимуть іноземців, які порушили закони.

07.02
Подробиці
Фото з Вікіпедії.

Щоб зберегти обличчя, Путіну, можливо, доведеться обміняти тисячі квадратних кілометрів землі в Україні на кілька сотень території, які він втратив у Курській області.

07.02
Подробиці
Фото ДПСУ.

В Україні змінюються правила перетину кордону для водіїв, які перевозять гумдопомогу. Їхні дані треба буде внести в Автоматизовану систему реєстрації, але з'являться і нюанси.

07.02
Подробиці
Скриншот мапи DeepState

Міноборони РФ сьогодні, 7 лютого, заявило про захоплення Торецька на Донеччині. В Силах оборони повідомили, що в місті тривають бойові дії.

07.02
Подробиці
Фото: malopolska.policja.gov.pl

Поліцейські з групи "Швидкість" з польського Освєнцима затримали 32-річного громадянина України, якого розшукують за Червоним повідомленням Інтерполу.

07.02
Подробиці
Фото з відкритих джерел

Розвідувальний корабель країни-агресора Росії "Кільдін" загорівся біля узбережжя Сирії, але екіпаж проігнорував пропозицію про допомогу з боку судна НАТО.

07.02
Подробиці
Фото ілюстративне, з відкритих джерел

Поліцейські Буковини з'ясовують обставини смерті чоловіка в обласному ТЦК та СП. Це сталось 7 лютого.

07.02
Подробиці
Фото: t.me/BILD_Russian

У всьому світі все більше політичної влади опиняється в руках старших людей: йдеться про правителів США, Росії, Китаю, Індії, Ірану.

07.02
Cпорт
Фото facebook.com/UkrainianTennisFederation

Уперше з 2012 року українці виступатимуть у Другій світовій групі.

07.02
Подробиці
Фото: Defence Express

Лише минулоріч Силам оборони передали 250 нових зразків БПЛА.

07.02
Люди і проблеми
Фото facebook.com/MyroslavBiletskyi.official

Експерти кажуть, що завозити в Україну людей для некваліфікованої роботи - неприпустимо.

07.02
Подробиці
Фото: Національна поліція

Загалом цієї ночі ворог випустив по Україні 112 своїх дронів.

07.02
Подробиці
Фото: вікіпедія

Окупанти до останньо не визнавали, що українцям вдалось збити цю дороговартісну техніку.

07.02
Політика
Фото en.wikipedia.org/wiki/CB90-class_fast_assault_craft

Передбачено як передачу готового озброєння, так і інвестування у виробництво нового.

07.02
Подробиці
Фото: Кримський вітер

Замість них будуть блокпости з мішками з піском і шинами.

07.02
Подробиці
Фото: РосЗМІ

Тиснути на Кремль військовими санкціями немає змісту, у Росії людей не рахують.

07.02
Подробиці
Фото: armyinform.com.ua

“Бронь” зніматимуть на запит від Міноборони та Командування Медичних сил.

07.02
Подробиці
Фото: РосЗМІ

Опитування проводила державна структура, тому результатам вірити важко.

07.02
Подробиці
Фото: wikimedia.org

При цьому спецпредставник президента США уточнив, що війна не закінчиться без певного роду перемовин між Росією та Україною.

07.02
Подробиці
Фото ілюстративне, Генштаб ЗСУ

Вчитель фізкультури, "Захисту Вітчизни" та керівник гуртка гімназії у Шептицькому (Львівська область) був мобілізований 26 лютого 2022 року. До липня цього ж року гімназія платила йому середню зарплату, проте потім перестала.

06.02
Подробиці
Фото: telegram.org

Спеціальний представник США в Україні, генерал Кіт Келлог заявив про проведення аудиту фінансових потоків на війну, щоб забезпечити ефективне використання ресурсів як в Україні, так і в США.

06.02
показати більше