21 листопада 2004 року відбувся другий тур президентських виборів в Україні. За рішенням Центрвиборчкому, який контролювали представники чинної влади та, зокрема, Партії регіонів, переможцем виборів оголосили провладного кандидата Віктора Януковича, а не опозиційного політика Віктора Ющенка, про впевнену перемогу якого свідчили результати екзит-полів. Це призвело до багатотисячних протестних акцій. Так почалася Помаранчева революція.
На початку 2000-х років Україна переживала серйозні політичні та економічні виклики. Леонід Кучма, який перебував при владі з 1994 року, завершував свій другий президентський термін, проте його правління запам’яталося як період посилення авторитарних тенденцій, політичних репресій і корупції. Вбивство журналіста Георгія Гонгадзе у 2000 році стало однією з точок кипіння суспільства, піднявши хвилю протестів проти уряду, який звинувачували в переслідуванні незалежної преси.
Під час виборчої кампанії 2004 року політичний ландшафт був чітко поділений між двома основними силами. Віктор Ющенко представляв опозицію та мав підтримку прозахідних та демократичних сил. Його програма була спрямована на боротьбу з корупцією, євроінтеграцію та побудову демократичної держави. Віктор Янукович був кандидатом від влади, прем’єр-міністром та мав активну підтримку проросійських сил і президента Кучми.
Перший тур виборів президента України 2004 року, який відбувся 31 жовтня, завершився перемогою Ющенка, який випередив Януковича на 0,64%. При цьому жоден з кандидатів не набрав потрібної кількості голосів для перемоги, тому було призначено другий тур голосування. Він мав відбутися 21 листопада. У ньому незалежні соціологічні служби віддавали перевагу представнику опозиції. Однак ситуація стала розвиватися за зовсім іншим сценарієм.
Другий тур виборів відбувся у неділю 21 листопада 2004 року. Фаворитом знову вважався Віктор Ющенко. Однак ввечері стало відомо, що Центральна виборча комісія на чолі з одіозним депутатом Сергієм Ківаловим робить усе, що оголосити новим президентом Віктора Януковича. Про масові фальсифікації під час голосування заявили й численні спостерігачі. З’явилися свідчення про втручання у процес підрахунку голосів, підробку протоколів та інші порушення виборчого законодавства:
1. “Каруселі” — коли та сама група виборців голосувала декілька разів на різних дільницях.
2. Адміністративний ресурс — державні службовці та працівники підприємств під тиском керівництва мусили голосувати за Януковича.
3. Втручання в роботу ЦВК — Центральна виборча комісія під керівництвом Ківалова маніпулювала результатами голосування. Оприлюднення офіційних результатів затягувалося, що лише посилювало підозри у фальсифікаціях.
Ввечері 21 листопада до Центральної виборчої комісії прибув Віктор Ющенко разом із політиками, які його підтримували: Юлією Тимошенко, Олександром Зінченком, Євгеном Червоненком та іншими. Вони намагалися зупинити фальсифікації та не дати членам ЦВК від влади вкрасти голоси виборців. Але невдало — стало зрозумілим, що переможцем виборів оголосять В. Януковича.
Національний екзит-пол, який проводився консорціумом трьох найбільших соціологічних служб України, засвідчив, що Ющенко набрав 54% голосів, а Янукович — 43 %, тим часом дані ЦВК були зовсім іншими: Ющенко — 46,61 % (14 222 289 голосів); Янукович — 49,46 % (15 093 691 голосів). Уряди Канади, США та багатьох країн Європи не визнали цих результатів. Водночас керівництво Росії заявило про своє визнання таких результатів.
Одним зі способів сфальшувати результат виборів стали “каруселі”, коли ті самі люди голосували на кількох дільницях.
Реакцією на фальсифікації влади стала хвиля протестів, яка охопила всю Україну. Сотні тисяч прихильників Віктора Ющенка вийшли на вулиці міст на заході України, у Києві й ряді інших міст та обласних центрів, вимагаючи повторного підрахунку голосів і визнання результатів виборів недійсними. До протестувальників приєднувалися різні соціальні верстви: студенти, підприємці, науковці та звичайні громадяни. Ці протести назвали Помаранчевою революцією — за кольором символіки, яку використовували прихильники Ющенка.
У наступні дні ситуація загострювалася. 24 листопада ЦВК оголосила, що у другому турі Віктор Ющенко набрав 46,61 % (14 222 289 голосів), а Віктор Янукович — 49,46 % (15 093 691 голосів).
Це лише підсилило протестні настрої мільйонів людей і їхнє бажання йти до кінця. Мітинги та демонстрації стали щоденною реальністю. Центром протестів став Майдан Незалежності в Києві, який перетворився на символ боротьби за демократію.
Попри велику чисельність (а в деякі дні, за підрахунками експертів, на центральній площі столиці України збиралося близько пів мільйона мітингарів), протести мали мирний характер. Однак влада все одно намагалася їх придушити. Для нагнітання ситуації до столиці масово привозили десанти гірників з Донбасу, але після приїзду до Києва значна частина їх не йшла на конфлікт, а лише дебатувала з прихильниками Ющенка.
Були зафіксовані випадки застосування сили проти демонстрантів, затримання активістів. Однак, незважаючи на всі перешкоди, протестувальники не здавалися.
27 листопада Віктор Ющенко заявив, що погодиться на продовження переговорів лише якщо темою переговорів буде проведення нового голосування. Лідер опозиції прийшов на мітинг на Майдані Незалежності з дружиною і своїми маленькими дітьми. Він закликав присутніх не розходитися і не починати силою захоплювати владу.
Ющенко переконував мітингувальників: “Нехай наша акція залишається мирною. Тільки справжня сила може собі дозволити коректно, інтелігентно, гідно себе вести. Немає проблем з тим, щоб взяти приступом Адміністрацію президента і Кабінет Міністрів. Але ми повинні домогтися, щоб вони самі принесли нам ключі від цих будівель. І ми не підемо, доки вони цього не зроблять”.
Тим часом у Києві відбулося екстрене позачергове засідання Верховної Ради України, участь в якому взяли всі депутати. Вони ухвалили постанову “Про політичну кризу в державі, яка виникла в зв’язку з виборами президента України”, якою визнали недійсними результати другого туру голосування, а також оголосили недовіру Центральній виборчій комісії у зв’язку з неналежним виконанням обов’язків, передбачених Конституцією та законами України.
Верховна Рада запропонувала президентові до 1 грудня внести парламенту подання про дострокове припинення повноважень членів ЦВК і запропонувати кандидатури нових членів ЦВК, попередньо узгодивши їх з парламентськими фракціями і групами. Але реакціонери не здавалися. Одіозний голова Харківської обласної ради Євген Кушнарьов заявив про початок організації автономії регіонів, які підтримували Януковича.
28 листопада у Сєвєродонецьку відбувся з’їзд депутатів усіх рівнів, який обговорював питання проведення референдуму щодо федералізації України. 29 листопада Ющенко наполягав на визнанні його президентом на підставі результатів першого туру. Водночас європейські лідери підтримали ідею проведення повторного голосування як можливого кроку до виходу з політичної кризи. 30 листопада дружина Віктора Януковича виступила з промовою про “наколоті апельсини”, “американські валянки”, чим остаточно зганьбила його в очах громадськості.
3 грудня Верховний Суд України після кількаденних дебатів визнав численні факти порушення законів і Конституції України під час виборів, частково задовільнивши вимоги Ющенка. Зокрема, він оголосив недійсними результати другого туру голосування і призначив повторне голосування.
8 грудня Верховна Рада змінила склад Центральної виборчої комісії й прийняла виправлення до закону про вибори президента з метою перекрити основні канали фальсифікації виборів. Прийняття цих виправлень було результатом компромісу між владою й опозицією. У пакеті з ними була затверджена конституційна реформа, що обмежувала владу президента України й передавала частину його повноважень Кабінету Міністрів і парламенту. Після прийняття цих рішень революційна напруга в суспільстві значно зменшилась.
Під час повторного голосування 26 грудня 2004 року переміг Віктор Ющенко, отримавши 51,99% голосів, у той час як Віктор Янукович набрав 44,20%. 23 січня 2005 року Ющенко склав присягу президента України. Ця подія стала перемогою демократії та доказом того, що народ має право на власний вибір.
Помаранчева революція мала значний вплив на політичне життя України. Вона стала поштовхом до проведення низки реформ, спрямованих на демократизацію суспільства та боротьбу з корупцією. Події листопада-грудня 2004 року засвідчили, що народ може змінити владу мирним шляхом, якщо достатньо рішучості та єдності. Хоча після революції в Україні було багато викликів і труднощів, Помаранчева революція залишається символом боротьби за справедливість і демократію.
Іван ГАВРИШ
