Відкриття експедицією Христофора Колумба до цього не відомих територій майже за сім тисяч кілометрів від атлантичного узбережжя Піренеїв мало вирішальне значення для розвитку європейської цивілізації. Після цього у Новий світ ринули тисячі шукачів пригод, завойовників, емігрантів, а створені ними держави вдихнули нове життя у світову економічну і політичну системи.
Як же відбувалося відкриття Америки і які події цьому передували? Ми зібрали найцікавіші факти про це відкриття.
Вважають, що Колумб народився в небагатій генуезькій родині: батько — Доменіко Коломбо, мати — Сузанна Фонтанаросса. Точна транслітерація його імені з іспанської — Крістобаль Колон. Втім є й інші версії. Загалом вісім країн претендують на звання батьківщини мореплавця — від Італії до Польщі (польські моряки дуже полюбляли називати свої кораблі, як птахів: “Ожел = орел”, “Яскулка = ластівка”, “Голомб = голуб”). За версією португальського історика Мануела Роса, Колумб був сином польського короля Володислава ІІІ. У такому разі по матері Софії Гольшанській він був правнуком руських князів.
Перша звістка про Христофора Колумба задокументована 1473 роком. Це документ Морського суду міста Венеції, в якому міститься застереження берегтися від дій “пірата Коломбо”, що був на службі герцога Рене Анжуйського. Сам Христофор часто згадував герцога Рене, з яким ділився піратською здобиччю. Як писали в англійських свідченнях — піратство тоді було “цілком пристойним для джентльмена”. Був пірат Колумб і на службі у Фландрії. Христофор брав участь у морському поході англійців і португальців до Гренландії.
Тривалий час Христофор Колумб шукав спонсора своєї подорожі, намагаючись зацікавити нею західноєвропейських монархів і вельмож. Зокрема, відомо, що він закликав виділити кошти на експедиції правителів Англії, Португалії та Іспанії, але погодилися лише останні, та й ті після багаторічних вмовлянь. Загалом на пошук спонсорів мореплавець витратив 15 років. До речі, країни Іспанії тоді ще не існувало, а король Фердинанд і королева Ізабелла, котрі виділили кошти, правили відповідно Арагоном та Кастилією. Тому експедицію Колумба, який був не італійським мореплавцем, а генуезцем, правильніше було б називати “арагонсько-кастильською”, а не “іспанською”.
17 квітня 1492 року Фердинанд і Ізабелла видали генуезцеві спеціальну грамоту. Він також дістав у дар від королівської пари титул адмірала Світового океану (це перший відомий випадок в історії), посади віцекороля та генерал-губернатора всіх нових колоній і, нарешті, 10% доходів з усіх відкритих ним земель.
6 вересня 1492 року невелика флотилія Христофора Колумба покинула береги Канарських островів — останнього володіння європейців на заході — і вирушила в невідомість. Разом з Колумбом було 120 осіб. Серед них — королівський нотаріус, лікар, знавець гірничої справи, історик, невеликий військовий загін, слуги. Взяли й перекладача — справжнього поліглота, який знав іспанську, португальську, латинську, грецьку, єврейську, арабську, коптську та вірменську мови. Королева також передала жителям Індії довге послання. У ньому Ізабелла доводила перевагу християнства над поганством і запрошувала правителів земель, відкритих Колумбом, а також їхніх підданців прийняти Святе хрещення.
Чому Колумб скерував свої кораблі саме на захід? У той час освічені люди Старого світу дотримувалися думки, що наша планета має форму кулі. Ще у Стародавньому світі та в Середні віки люди сумнівалися в тому, що Земля пласка. Наприклад, грецький філософ та математик Піфагор припустив, що земля куляста, через два сторіччя Арістотель підтвердив його пропущення за допомогою астрономічних спостережень. Самому Колумбу була відома робота флорентійського математика Тосканеллі, написана на замовлення короля Португалії Альфонсу V і зроблена на основі робіт давньогрецького географа Ерастофена. До теоретичних міркувань про кулястість Землі, що дає змогу досягти тієї самої точки на глобусі, рухаючись з різних сторін, Тосканеллі доклав складену ним карту, на якій зображені береги Японії і Далекого Сходу, між якими та Європою лежить вузька смуга Атлантики. Тому Колумб і поплив у західному напрямку, щоб потрапити в Індію з іншого боку.
У розпорядженні мореплавця спочатку були дві каравели “Пінта” та “Нінья”. Судна мали близько 20 м завдовжки і 7 м завширшки. Згодом до них додався великий корабель “Санта Марія”, який Колумб орендував і котрий став флагманським судном експедиції.
Першим американський континент побачив вахтовий матрос Родріго де Тріана, який у той час сидів у “воронячому гнізді” каравели “Пінта”. 12 жовтня 1492 року о другій ночі він розгледів сушу, про що сповістив командування корабля. Припускають, це був невеликий острів Сан-Сальвадор (Волтінга) на Багамському архіпелазі, який корінні мешканці, котрих прибульці назвали “індіанцями”, йменували Гуанахані.
Монархи дарували Колумбові титул адмірала Світового океану, посади віцекороля та генерал-губернатора всіх нових колоній.
Згодом він продовжив свій рух на південний захід і відкрив 28 жовтня острів Куба (Хуана) та 6 грудня Гаїті (Еспаньйола). На останньому вирішив збудувати свій форпост “Навідад” (“Різдво”). Вирішивши, що це острови з іншого боку “Індії”, Колумб ухвалив повернутися до Європи, щоб повідомити про своє відкриття. Залишивши в Навідаді гарнізон у складі 43 моряків, озброєних гарматами із флагмана “Санта Марія”, який розбився під час шторму, генуезький мореплавець вирушив у зворотне плавання.
Після цього Христофор Колумб ще тричі здійснював подорожі до відкритих ним земель, причому до кінця життя був переконаний, що справді відкрив західний шлях в Індію. Він був певен, що відвідував якісь особливо відсталі південні провінції Китаю, і сумував, що щоразу “промахувався” в морі, пропливаючи повз багату і культурну Японію. Мореплавець привіз зі своїх подорожей багато ще не відомих європейцям продуктів: наприклад, кукурудзу, помідори та картоплю. В Америці завдяки Колумбу з’явився виноград, а ще коні й корови.
У найнебезпечніший момент Колумба дивом врятувало… знання астрономії! Під час останнього плавання команда потрапила в дуже скрутне становище. Кораблі були розбиті, провізія закінчувалася, люди виснажені й хворі. Залишалося тільки чекати допомоги і сподіватися на гостинність індіанців, які були налаштовані до чужинців не дуже прихильно. І тоді Колумбові спала на гадку одна хитрість. З астрономічних таблиць він знав, що 29 лютого 1504 року відбудеться місячне затемнення. Колумб покликав до себе місцевих вождів і оголосив, що в покарання за їхню ворожість бог білих людей вирішив відібрати в жителів острова місяць. І справді, пророцтво збулося — точно в зазначений час місяць став накриватися чорною тінню. Тоді індіанці кинулися благати Колумба повернути їм місяць, а натомість погодилися годувати чужинців найкращою їжею і виконувати всі їхні побажання.
Слава першовідкривача у Колумба була недовгою. Після того як португальський мореплавець Васко да Гама відкрив морський шлях в Індію навколо Африки, Колумба оголосили ошуканцем, адже він так і не привіз зі своїх плавань коштовних прянощів, а золота на островах Карибського моря було занадто мало. Генуезця позбавили всіх наданих привілеїв, і він помер у бідності у Вальядоліді 20 травня 1506 року. Його останніми словами були: “У твої руки, Господи, я вручаю мій дух”. Поховали Христофора Колумба у кафедральному соборі в каплиці Луїса де Серда міста Севільї.
Через рік після смерті Колумба член його експедиції Амеріго Веспуччі оголосив про те, що Америка — не Азія. Як наслідок, його ім’я було надано всьому континенту, а першовідкривач Нового світу “отримав” лише латиноамериканську державу Колумбію, столичний федеральний округ Сполучених Штатів та місто в Панамі.
Іван ГАВРИШ
