В’ячеслав Чорновіл: 13 фактів про відомого дисидента

24 грудня виповнюється 85 років від дня народження відомого політика

В’ячеслав Чорновіл: 13 фактів про відомого дисидента

Йому судилося прожити лише 62 роки. Він міг стати хорошим президентом молодої Української держави та лідером нації, однак електорат виявився неготовим порвати з радянським минулим і обрати за президента людину, яка все своє життя присвятила боротьбі із совдепією.

Тож нам лишається лише гадати, якою могла стати наша держава і яким життям могли жити пересічні українці, якби на виборах 1991 року переміг не колишній перший секретар ЦК КПУ, а один із тогочасних лідерів українського національно-визвольного руху.

Згадаймо найцікавіші факти біографії цього великого українця.

Серед предків — козаки та цукрозаводчики

В’ячеслав Чорновіл народився 24 грудня 1937 року в селі Єрки Звенигородського району Київської (тепер Черкаської) області у сім’ї сільських вчителів. Батько — Максим Йосипович — походив з давнього козацького роду Чорноволів, мати — Акулина Харитонівна Терещенко — належала до одного з відгалужень славного роду цук­розаводчиків і меценатів Терещенків.

Помилка в метриці

Маловідомий факт, але тривалий час у документах В. Чорновола стояла неправильна дата народження. Причиною стали сталінські репресії, кот­рі торкнулися і його сім’ї. Наро­дження сина у Максима Чорновола збіглося у часі з розстрілом НКВД його рідного брата. Тож малого В’ячеслава батько зумів зареєструвати лише через тиждень після його народження — першого січня наступного року. І лише через пів століття, вже будучи зрілим політиком, Чорновіл відновив свої правильні метричні дані.

Мріяв стати письменником

“У 15 років я хотів стати письменником, вступити до Київського університету, — казав В. Чорновіл в одному з інтерв’ю. — Це було вершиною моїх мрій. Мені хотілося бути в Україні достойним українцем, стати поетом, працювати на славу Батьківщини. Я навіть писав вірші, здобував на районних олімпіадах за них призові місця, деякі з них друкувалися”.

Протест проти репресій

4 вересня 1965 року виступив разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом у кінотеатрі “Україна” на прем’єрі фільму Параджанова “Тіні забутих предків” із протестом проти арештів української інтелігенції. Цю демонстрацію розглядають як першу акцію відкритого протистояння тоталітарній владі, хоча ще 8 серпня Чорновіл виголосив гостру антикомуністичну промову на відкритті пам’ятника Шевченкові в с. Шешори на Гуцульщині. Після виступу його звільнили з роботи, викликали на допити, проводили обшуки.

Перший арешт

У листопаді 1967 року був уперше засуджений до шести років у колонії суворого режиму. Причиною стала його книга про дисидентів- “шістдесятників” “Лихо з розуму”. Батька В’яче­слава, Максима Йосиповича, який працював директором школи, відразу ж звільнили з посади.

Після дострокового звільнення 1969 року В. Чорновіл перебивався випадковими заробітками — працював спостерігачем на метеорологічній станції на Закарпатті, землекопом археологічної експедиції на розкопках античної Тири на Одещині, вантажником на залізничній станції у Львові.

В. Чорновіл: “Коли після першого ув’язнення я повернувся додому і вперше поспілкувався з батьком серйозно, то він мені багато чого розповів. Про те, як вони наприкінці 1920-х — на початку 1930-х симпатизували ідеям УКП, як було розстріляно дядька. Батько вже зрозумів, що з того шляху мене не звернеш, і тому розкрився переді мною”.

Незвичне побажання на ювілей

1967 року своє 30-річчя зустрів у львівській в’язниці “Бригідки”. Того дня друзі бажали йому лише одного.

В. Чорновіл: “У цей день народження я отримав близько 30 телеграм з Києва і Львова. І всі вони були майже тотожні за змістом: “П’ємо разом з тобою четвертий гуцульський тост”. Приходить начальник тюрми і питає: “Що це за тост такий?” Я не сказав йому, що звучить він так: “Най они віздихают!”, хоч уже тоді хотів, щоб вони виздихали як явище, а не як окремі люди”.

Другий арешт

1972 року був засуджений удруге. За видавання підпільного самвидавівського журналу “Український вісник” Чорноволу присудили шість років ув’язнення у колонії суворого режиму та три роки заслання. Покарання відбував у Мордовії та Якутії.

В. Чорновіл: “Десь за рік до закінчення другого терміну, після чого мав виїхати на заслання, я став ініціатором проведення у мордовських концтаборах акції переходу на статус політв’язня. Сам розробив цей статус, а проект передав в інші табори.

Я першим відмовився від усіх принизливих атрибутів табірного побуту: від примусової табірної праці, перевірок, коли тебе рахують, як худобу. За це мене, звичайно, кинули до карцера, але я не підкорився. Бувало, виведуть на 30 хвилин, встигнеш тільки вмитися — і знову в карцер. Так я тримався понад рік. Перед самим засланням мій стан був дуже важкий. Я нагадував скелет”.

Найкращий друг — Стус

Майже рік у маленькій ізоляційній зоні в м. Баришево (Мордовія) В’яче­слав Максимович сидів разом із Василем Стусом.

В.Чорновіл: “Василь настільки зневажав усю цю табірну босоту, що дивився на них з такою відразою, як на жабу. Коли його очі ставали колючими, його погляду не витримували. Стуса інколи карали за його погляд. Він не казав жодного слова, а вони писали, що “оскорблял начальство”, і саджали в карцер. Для мене світоглядно він був найближчою людиною”.

Третій арешт

У травні 1980 року втретє було заарештовано та заслано на п’ять років до Якутії. Провів 120-денне голодування протесту. В останньому слові на суді звинуватив КГБ і міліцію у фальсифікації та закликав суд не брати участі в змові. Проте вже 1983 року Чорновіл вийшов на волю, хоч і без права виїзду до Української РСР. Працював кочегаром на заводі будівельних матеріалів у місті Покровську.

В. Чорновіл: “Український КГБ тоді вдався до нової стратегії і тактики щодо нескорених в’язнів — вирішив знищити нас морально. Керував ним цинік, садист і негідник Федорчук, який придумав сатанинську тактику компрометації незламних політв’язнів. Нас усіх почали садити після того, як закінчувався політичний термін, за кримінальними справами. Я теж потрапив у таку серію”.

Допомога Заходу

Під час перебування у неволі українським політв’язням, як могли, допомагали українські активісти з діаспори. Вони проводили акції протесту, пропагандистські кампанії, друкували самвидавчу літературу, надсилали бранцям та їхнім родинам гуманітарну й фінансову допомогу. Допомагали їм і міжнародні правозахисні структури, зокрема “Міжнародна амністія”. У числі цих політичних ув’язнених був і В’ячеслав Чорновіл.

В. Чорновіл: “Ця допомога була відчутною. У кожного з нас були персональні опікуни. У Німеччині я мав Христину Бремер з міста Бремена та Галину Горбач, у Швеції — Каріну Густавсон і Богдана Залугу. В Америці була активна група в Детройті. Кожен лист, що приходив із закордонною маркою, був для нас щастям. Це додавало сили, бо означало, що нас не забув світ”.

Звільнення

У травні 1985-го повернувся в Україну. Зміг влаштуватися на роботу у Львові тільки кочегаром у міськрембудтресті та школі-інтернаті. Продов­жив активну політичну діяльність. Улітку 1987 року В. Чорновіл відновив видання “Українського вісника”, редактором та автором якого був протягом двох років.

6 вересня 1987 року у Львові створена “Українська ініціативна група за звільнення в’язнів сумління”. До її складу увійшли Михайло Горинь (голова), Василь Барладяну, Іван Гель, Зорян Попадюк, Степан Хмара, В’яче­слав Чорновіл. Згодом він став одним із “батьків-засновників” Української Гельсінської спілки (УГС).

Легальна опозиція

1988-го Чорновола намагалися позбавити радянського громадянства, проте він закликав усі країни світу не приймати його. Наприкінці 1980-х брав участь у створенні Української Гельсінської спілки і Народного Руху України.

Після першого арешту В’ячеслава його батька, Максима Йосиповича, який працював директором школи, відразу ж звільнили з посади.

30 березня 1990 року обраний народним депутатом України, отримавши 68,60% голосів за 7-х претендентів (по одномандатному округу). У квітні 1990 року також обраний головою Львівської обласної ради. Після серпневого путчу та заборони КПУ обласна рада стала єдиним втіленням влади у регіоні.

У жовтні 1991 року на Великій козацькій раді В’ячеслава Максимовича обрано Гетьманом українського козацтва. 1 грудня 1991 року посів друге місце у перших виборах президента України, набравши 7 420 727 голосів (23,27%).

Загибель

25 березня 1999 року В’ячеслав Чорновіл загинув. Сталося це за нез’ясованих обставин в автокатастрофі на 5-му кілометрі автотраси Бориспіль — Золотоноша. Автомобіль Чорновола врізався у КамАЗ з причепом, який розвертався посеред шосе. В’ячеслав Чорновіл і його водій Євген Павлов загинули на місці, прессекретар лідера НРУ Дмитро Понамарчук був госпіталізований з важкими травмами.

Обставини ДТП були дуже загадковими: видимість у той день була нормальна, отже водій Чорновола повинен був побачити вантажівку, що стоя­ла посеред дороги. Вже наступного ранку, не дочекавшись висновків експертів, було заявлено, що трагедія — нещасний випадок, й іншої версії слідство не розглядатиме.

Подробиці
Скріншот.

Федерація тенісу б'є на сполох: спорт використовується режимами у власних пропагандистських цілях.

30.01
Подробиці
Фото НТВ.

Цю тему заборонили висвітлювати в новинах РФ, щоби не "дискредитувати армію"

30.01
Подробиці
Фото Генштабу ЗСУ.

Нині на території Білорусі перебуває близько 9 тисяч російських окупантів.

30.01
Подробиці
Фото СБУ.

20-річний чоловік сфотографував 2 об'єкти енергетики у Тернополі й переслав ці фото співробітнику спецслужби РФ.

30.01
Подробиці
Фото з Telegram-каналу Ярослава Янушевича.

Загалом за добу ворог обстріляв девʼять областей України.

30.01
Подробиці
Фото ДПСУ.

Зокрема, це – службове відрядження, лікування, смерть члена сім'ї та для відвідування дітей одиноким батьком.

30.01
Подробиці
Зеленський опублікував спогад про Дмитра Павличка, який помер на 94-у році життя

Автор шедевру "Червоне – то любов, а чорне – то журба" публічно визнавав свою належність до УПА.

30.01
Люди і проблеми
Фото depositphotos.com

Щоб вступити на бакалаврат (чи в магістратуру - для медичних спеціальностей), потрібно скласти Національний мультипредметний тест.

30.01
Подробиці
Фото Генштабу ЗСУ.

Із початку повномасштабного вторгнення Росія втратила близько 126 650 своїх військових.

30.01
Подробиці
Фото ЗСУ у Telegram.

Загалом за добу ворог завдав авіаційного та 3 ракетних ударів, здійснив 44 обстріли з реактивних систем залпового вогню

30.01
Подробиці
Ворог наступає на 4 напрямках, — Генштаб

ЗСУ підірвали під Мелітополем міст, яким окупанти перевозили живу силу і техніку.

29.01
Подробиці
Окупанти обстріляли декілька областей: є вбиті та поранені

Пошкоджені житлові будинки й об'єкти інфраструктури.

29.01
Подробиці
На військових об'єктах в Ірані пролунали потужні вибухи: що відомо

Наразі жодна країна не взяла відповідальність за масовану атаку.

29.01
Подробиці
На виборах у Чехії за попередніми даними лідирує генерал у відставці Павел. Чому це важливо для Києва?

Війна в Україні була ключовим питанням у період передвиборних перегонів.

28.01
Подробиці
У Новоайдарі стався вибух у лікарні з пораненими окупантами. Росіяни звинувачують ЗСУ

Генштаб ЗСУ у вечірньому зведенні повідомив, якою була ситуація на інших ділянках фронту.

28.01
Подробиці
Посла Угорщини викликають у київське МЗС після слів Орбана про те, що Україна нічийна земля

Це не перше зневажливе висловлювання угорського прем'єра на адресу нашої держави.

28.01
Подробиці
Винесено вирок трьом бойовикам, які штурмували українські міста на Донбасі та Запоріжжі

Контррозвідка викрила колаборантів, котрі хотіли влаштуватися до українських держустанов.

28.01
Здоров'я
Фото depositphotos.com

Із запаленням придатка яєчка пов'язують безплідність у чоловіків і дуже серйозні проблеми в сексі.

28.01
Cпорт
Михайло Мудрик і Олександр Зінченко.

Українці Михайло Мудрик і Олександр Зінченко стали головними ньюзмейкерами найсильнішого на континенті футбольного чемпіонату.

28.01
Подробиці
Остаточна доля скіфського золота буде вирішена у вересні. Воно може повернутися в Україну

Поки триває судова тяганина, колекція з двох тисяч предметів зберігається в музеї Амстердаму.

28.01
Люди і проблеми
Артур Печенюк працює над збільшенням потужності винаходу.

Для створення міні-генератора Артур Печенюк із житомирської школи №30 використав двигун зі старого автомобіля дідуся та підручні засоби.

28.01
показати більше